Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. озвірі́ння озвірі́ння
Р. озвірі́ння озвірі́нь
Д. озвірі́нню озвірі́нням
З. озвірі́ння озвірі́ння
Ор. озвірі́нням озвірі́ннями
М. озвірі́нні
озвірі́нню
озвірі́ннях
Кл. озвірі́ння озвірі́ння

о-зві-рі́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).


Префікс: о-; корінь: -звір-; суфікси: -нн; закінчення: .

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість


Етимологія ред.

Від звір¹, звіра́к «звір», звіри́на́, звіри́не́ць, звірівни́к «звіринець», звірни́к «тс.», звірня́ «звірина», звіро́та, зві́рство, звіря́, звір’я́, звіри́нячий, звіркува́тий «звіроподібний», звірюва́тий «схожий на звіра», звіря́чий, звірно́ «багато хижих звірів», зві́ритися «кидатися» ВеБ, звірі́ти, зві́рствувати, звірнува́ти «бути звіром», ви́звіритися, озві́рений, озвірі́лий, озвірі́ти, озві́ритися;— рос. зверь, білор. звір, др. звѣрь, пол. zwierz, чеськ. zvěř «звірі», словац. zver, в.-луж. zwěrjo, н.-луж. zwěrje, болг. звяр, мак. ѕвер, схв. звер, зверка, зверка, словен. zvér, стсл. звѣрьpsl. zvěrь «звір, дика тварина»;—споріднене з лит. žvėris «звір», лат. zvęrs, полаб. swirins «тс.», гр. θήρ/φήρ «хижак, тварина», лат. ferus «дикий»; праіндоєвр. *ḡhwēr- «тс.».— Критенко Вступ 509, 546; Шанский ЭСРЯ II 6, 79; Фасмер II 87; Преобр. І 246; Brückner 658; Holub — Lyer 521; Machek ESJČ 720; БЕР I 625; Skok III 666- 667; Trautmann 374; Walde — Hofm. I 487—488; Frisk I 671—672; Pokorny 493.


Переклад ред.

Список перекладів

Джерела ред.