небога

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	небо́га	небо́ги
Р.	небо́ги	небо́г
Д.	небо́зі	небо́гам
З.	небо́гу	небо́г
Ор.	небо́гою	небо́гами
М.	небо́зі	небо́гах
Кл.	небо́го	небо́ги

не-бо́-га

Іменник, істота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -небог-; закінчення: -а ^{[Полюга, 2009]}.

Вимова

• • МФА: одн. [neˈbɔɦɐ], мн. [neˈbɔɦe]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [не^ибо́га]

Семантичні властивості

Значення

1. дочка брата або сестри (про рідних, двоюрідних, троюрідних) ◆  — Княгиня видає заміж за якогось доктора свою троюрідну небогу чи вихованицю. І. С. Нечуй-Левицький [СУМ-11] ◆ В залі на Коцюбинського чекали дві дорослі панночки: Чикаленкова небога і її подруга. Л. І. Смілянський, «Михайло Коцюбинський», 1940 р. [СУМ-11]
2. пестл. звертання до жінки, молодшої віком ◆ Чи не покинуть нам, небого, // Моя сусідонько убога, // Вірші нікчемні віршувать. Т. Г. Шевченко, «Чи не покинуть нам, небого…», 14—15 лютого 1861 р. [СУМ-11] ◆ — Гандзю, Гандзуню! Сиди мені, небого, дома, бо я піду в ліс!.. І. Я. Франко, «Мавка», 1905 р. [СУМ-11] ◆ Глянув Матвій по людях і пізнав жінку. — Ой Маріє, — подумав собі, — і ти, небого, постарілася. Мирослав Ірчан [СУМ-11]
3. заст. бідолаха, сердега ◆ Сіла [Дидона] на порозі, // Аж занудило їй, небозі, // І не встояла на ногах. І. П. Котляревський, «Енеїда», 1842 р. [СУМ-11] ◆ Ой, покинув Петро хатку // І жінку небогу. П. П. Гулак-Артемовський, «Ой мені тяжко…», 26 червня 1851 р. [СУМ-11] ◆ Не схаменулась небога, як лихо затуркотіло у віконце. О. П. Стороженко, «Се така баба, що чорт їй на махових вилах чоботи оддавав», 1861 р. [СУМ-11] * образно ◆ — А ти, моя Україно, […] // Удово небого, // Годуй діток; жива правда // У господа бога! Т. Г. Шевченко, «Сон», 8 липня 1844 р. [СУМ-11]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: небіж

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Російськаru: племянница (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: небога