бідолаха

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	бідола́ха	бідола́хи
Р.	бідола́хи	бідола́х
Д.	бідола́сі	бідола́хам
З.	бідола́ху	бідола́хи
Ор.	бідола́хою	бідола́хами
М.	бідола́сі	бідола́хах
Кл.	бідола́хо*	бідола́хи*

бі-до-ла́-ха

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бідолах-; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [bʲidɔˈlɑxɐ] (одн.), [bʲidɔˈlɑxe] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм. бідна, нещасна людина; бідняга. ◆ Чисто на сміх та на глум зробила [доля] його наймитом, бідолахою без поля і ріллі, без хати і роду Франко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Похідне утворення від основи -бід із суфіксами -ол- і -аг-; складне утворення з основ бід-(а) і лаг-, рос. сулага «дерев’яні столярні лещата», тобто «людина, що лежить у біді».

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бідолаха