маківник
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | маківни́к | маківники́ |
| Р. | маківника́ | маківникі́в |
| Д. | маківнико́ві маківнику́ |
маківника́м |
| З. | маківни́к | маківники́ |
| Ор. | маківнико́м | маківника́ми |
| М. | маківнику́ | маківника́х |
| Кл. | маківнику́ | маківники́ |
ма-ків-ни́к
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -мак-; суфікси: -ів-н-ик.
Вимова ред.
- МФА: [mɐkʲiu̯ˈnɪk]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- коржик з маком та медом ◆ Гості все сиділи, балакали та попивали варенуху, заїдаючи обід маківниками, яблуками та грушами. Нечуй-Левицький І. С.
Синоніми ред.
- корж, опріснок (опрісник), макорженик, маковик, маторженик (з маком), медяник, медівник, мачник
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
стсл. макъ; -псл. makъ; -споріднене з лит. aguonà "мак", [maguonà, magona, magūnas] (припускається, однак, що це запозичення з германських мов), лат. magone, magona, прус. moke (не виключається запозичення з слов'янських мов), давньоверхньонімецька mâgo, maho, середньоверхньонімецька mahen, mān, нововерхньонімецька Mohn "тс.", можливо, також д.-ірл. meccun "морква, пастернак", ірл. meacan "тс.", гр. μήκων (дор. ηάκων) "мак"; і.-є. *mak- "шкіра, плівка, шкіряний гаманець"; припускається також доіндоєвропейське середземноморське походження; припущення про запозичення у слов'янські мови з грецької (Фасмер ГСЭ ІІІ 119-120) заперечується. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7. Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
Переклад ред.
| Список перекладів | |