макогін

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	макогі́н	макого́ни
Р.	макого́на	макого́нів
Д.	макого́ну, макого́нові	макого́нам
З.	макогі́н	макого́ни
Ор.	макого́ном	макого́нами
М.	макого́ну*, макого́нові	макого́нах
Кл.	макого́ну*	макого́ни*

ма-ко-гі́н

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -мак-; інтерфікс: -о-; корінь: -гін-.

Вимова

• МФА : [mɐkoˈɦʲin] (одн.), [mɐkɔˈɦɔne] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Макогін

Значення

1. дерев’яний товкач, яким розтирають мак, пшоно тощо. ◆ – Ой, Свириде, не баріться, та додому поспішайтесь! Чи забули, що Гапка у ярмарку новий собі макогін купила; та такий, як з заліза… Марко Вовчок, «Чортова пригода»

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• облизати макогона
• як макогін на ночви

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: макого́н дієслова: обмакого́нити

Етимологія

Складне утворення з основ слів мак і гнати, ганяти. Від псл. *makogonъ.

Переклад

Список перекладів
Польськаpl: makohon (pl) чол. Російськаru: макогон (ru) чол.

Джерела

• Словник УЛІФ: макогін

• Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983 — . — ISBN 966-00-0816-3. Т. 4: Н — П / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін.; Ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 2003. — 656 с. ISBN 966-00-0590-3.
• Інтегрована лексикографічна система "Словники України" 3.11n