криничовина
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | крини́човина | крини́човини |
| Р. | крини́човини | крини́човин |
| Д. | крини́човині | крини́човинам |
| З. | крини́човину | крини́човини |
| Ор. | крини́човиною | крини́човинами |
| М. | крини́човині | крини́човинах |
| Кл. | крини́човино* | крини́човини* |
кри-ни́-чо-ви-на
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кринич-; суфікси: -ов-ин; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [kreˈnɪt͡ʃɔu̯enɐ] (одн.), [kreˈnɪt͡ʃɔu̯ene] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- рідко. джерело, сукупність джерел. ◆ Тут липина і горобина, і дуб кучерявий поспліталися вітами… над холодною криничовиною. Марко Вовчок
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від псл. *krьnica/krinica "джерело; (виритий) колодязь", похідне від krьnъ "викопаний" ( < іє. *kr-/ker- "різати"); той самий корінь виступає в псл. krъtъ, укр. кріт; менш обґрунтоване пов'язання з *krinica "миска, видовбана посудина". рос. криница "криниця", біл. крыніца, пол. krynica "джерело, криниця; цистерна; початок". Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983.— ISBN 5-12-001263-7.Т. 3: Кора — М / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1989. — 552 с. ISBN 5-12-001263-9
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- Словник УЛІФ: криничовина
- Новий тлумачний словник української мови 200 000 слів. Укладачі В.Яременко, О. Сліпушко. Видання друге, виправлене. 2008 рік.