хто-небудь
(Перенаправлено з кого-небудь)
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | ||
Р. | ||
Д. | ||
З. | ||
Ор. | ||
М. | ||
Кл. |
хто-не́-будь
Займенник.
Вимова
ред.- МФА: [xtɔ̝ˈnɛbudʲ]
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- займ. неознач. Яка-небудь людина, байдуже хто. ◆ Еней стояв і дожидався, // Щоб вийшов з хати хто-небудь. Іван Котляревський, «Повне зібрання творів у двох томах, т. I», 1952 р. ◆ Уже Марко чумакує // І восени не ночує // Ні під хатою, ні в хаті… // Кого-небудь треба сватать. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у шести томах, т. I», 1963 р. ◆ — Покохаймо кого-небудь, Марусе! — жартую. Маруся нічого не одказала. Марко Вовчок, «Твори в шести томах, т. I», 1955 р. ◆ Давид звелів йому додому йти, а він тут і сам із мливом управиться. Коняку згодом хай пришле з ким-небудь. Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. II», 1957 р.
Синоніми
ред.Антоніми
ред.Гіпероніми
ред.- —
Гіпоніми
ред.- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.- Хто-небудь з — один з багатьох (з кількох). ◆ Іноді матінка, видно, для самозаспокоєння, зверталася до кого-небудь із присутніх. Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р.
- Хто-небудь інший
Споріднені слова
ред.- іменники:
- прикметники:
- дієслова:
- прислівники:
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.Список перекладів | |
|
Джерела
ред.- Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 166.
- Караванський Святослав, «Практичний словник синонімів української мови», Друге видання доповнене й опрацьоване. «Українська Книга» — Київ, 2000, ISBN 966-7219-11-9