Українська
Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

Займенник.

ВимоваРедагувати

МФА: []

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

кого́, кому́, кого́, ким, на ко́му, ко́ло ко́го

пит. Означає питання: яка людина (істота)? ‖ У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають у відповіді "всякий, кожен". ‖ У риторичних питаннях і вигуках, які передбачають негативну відповідь: ніхто, нікого, нікому і т. ін.
відносний. Уживається в ролі сполучного слова (також із співвідносними сл. той, то в головному реченні); людина (істота), яка… ‖ Уживається на означення особи, про яку йдеться в головному реченні.
уживається із вказівним або видільним значенням (також із частками он, ось, от); який, той, цей. ‖ Про одного з багатьох. ‖ розм. Те саме, що дехто. ◆ Багато хто. ◆ Невідомо хто.
уживається з розділовим значенням – при зіставленні двох або кількох речень: одна (людина) – інша (людина), ті – інші (про людей, істот). ‖ Уживається для вирізнення якої-небудь особи, істоти з ряду подібних; у сполученнях: хто-хто, а…; кого-кого, а…; кому-кому, а… і т. ін. ◆ Хто де; Де хто — в різних місцях. ◆ Хто що — один це, інший те. ◆ Хто як — той так, інші інакше.
уживається із знач. неозначеності: хто-небудь, яка-небудь людина, істота: хтось. ‖ У реченні, яке виражає питання. ‖ У складі деяких сполучень: байдуже яка людина, будь-яка з можливих. ◆ Хоч би хто там був.