Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я касу́ю касува́в
касува́ла
касува́тиму  —
Ти касу́єш касува́в
касува́ла
касува́тимеш касу́й
Він
Вона
Воно
касу́є касува́в
касува́ла
касува́ло
касува́тиме  —
Ми касу́єм(о) касува́ли касува́тимем(о) касу́ймо
Ви касу́єте касува́ли касува́тимете касу́йте
Вони касу́ють касува́ли касува́тимуть  —
Дієприсл. теп. ч. касу́ючи
Дієприсл. мин. ч. касува́вши
Пас. дієприкм. касо́ваний
Безос. форма касо́вано
Склад. майб. ч. буду/будеш… касува́ти

ка-су-ва́-ти

Дієслово, недоконаного виду, перехідне (парадигма дієвідміни 7 ОО2 F; тип дієвідміни 2a за класифікацією А. А. Залізняка). Відповідне дієслово доконаного виду — скасува́ти.

Корінь: -кас-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти [Полюга, 2009].

ВимоваРедагувати

    • МФА: [kɐ.sʊ.ˈʋɑ.te
  • УФ: [касува́тие]

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. визнавати, оголошувати що-небудь недійсним, незаконним [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ В той самий день він підписав декрет, що він касує і тортури, й страту в своїй державі. Леся Українка, «Осіння казка», 1905 р. [СУМ-11] ◆ Як батьки, як діди, так і ми будемо робити, не ми ті закони писали, не нам їх і касувати, а не добра та пташка, що свого гнізда цурається. У. О. Самчук, «Волинь», 1932–1937 р. [СУМ-20] ◆  — Товаришу гвардії лейтенант, — наполягає на своєму Денис, — ви ж не можете через мою голову касувати мої накази. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. [СУМ-11] ◆ З цієї хвилини всі книжкові абонементи касую, групові прогулянки забороняю, побачення з рідними та знайомими дозволятиму лише декому і не більше одного разу на місяць. М. Й. Сиротюк, «Забіліли сніги», 1970 р. [СУМ-20]
  2. те ж саме, що ліквідувати [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Калинович відповів, що все ще не має постійного заняття, бо державну бухгалтерію касують і реорганізують. І. Я. Франко, «Герой поневолі» / переклад І. В. Гданського, 1889 р. [СУМ-11]
Синоніми
Антоніми
  1. ?
  2. ?
Гіпероніми
  1. ?
  2. ?
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від пол. kasować «анулювати», звідки також пішли рос. касси́ровать, ст. скассова́ть, білор. касава́ць чеськ. kasírovati, словац. kasírovatʼ, болг. касѝрам, сербохорв. каси́рати, словен. kasírati. — Походить від пізньолат. casso «касую, анулюю», повʼязаного з лат. cassus «порожній; даремний; недійсний», careo «я позбавлений, не маю» (‹*caseo), спорідненим з лат. castro «підрізую», санскр. शासति śásati «ріже», праслов. *kosa, *česati, укр. коса́, чеса́ти. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.

ПерекладРедагувати

Список перекладів
Список перекладів

ДжерелаРедагувати