касувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	касу́ю	касува́в касува́ла	касува́тиму	—
Ти	касу́єш	касува́в касува́ла	касува́тимеш	касу́й
Він Вона Воно	касу́є	касува́в касува́ла касува́ло	касува́тиме	—
Ми	касу́єм(о)	касува́ли	касува́тимем(о)	касу́ймо
Ви	касу́єте	касува́ли	касува́тимете	касу́йте
Вони	касу́ють	касува́ли	касува́тимуть	—
Дієприсл. теп. ч.	касу́ючи
Дієприсл. мин. ч.	касува́вши
Пас. дієприкм.	касо́ваний
Безос. форма	касо́вано
Склад. майб. ч.	буду/будеш… касува́ти

ка-су-ва́-ти

Дієслово, недоконаного виду, перехідне (парадигма дієвідміни 7 ОО2 F; тип дієвідміни 2a за класифікацією А. А. Залізняка). Відповідне дієслово доконаного виду — скасува́ти.

Корінь: -кас-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти ^{[Полюга, 2009]}.

Вимова

• • МФА: [kɐ.sʊ.ˈʋɑ.te] 
• УФ: [касува́ти^е]

Семантичні властивості

Значення

1. визнавати, оголошувати що-небудь недійсним, незаконним ◆ В той самий день він підписав декрет, що він касує і тортури, й страту в своїй державі. Леся Українка, «Осіння казка», 1905 р. [СУМ-11] ◆ Як батьки, як діди, так і ми будемо робити, не ми ті закони писали, не нам їх і касувати, а не добра та пташка, що свого гнізда цурається. У. О. Самчук, «Волинь», 1932–1937 р. [СУМ-20] ◆  — Товаришу гвардії лейтенант, — наполягає на своєму Денис, — ви ж не можете через мою голову касувати мої накази. О. Т. Гончар, «Прапороносці», 1946—1948 р. [СУМ-11] ◆ З цієї хвилини всі книжкові абонементи касую, групові прогулянки забороняю, побачення з рідними та знайомими дозволятиму лише декому і не більше одного разу на місяць. М. Й. Сиротюк, «Забіліли сніги», 1970 р. [СУМ-20]
2. те ж саме, що ліквідувати ◆ Калинович відповів, що все ще не має постійного заняття, бо державну бухгалтерію касують і реорганізують. І. Я. Франко, «Герой поневолі» / переклад І. В. Гданського, 1889 р. [СУМ-11]

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: касування, скасування дієслова: касуватися, скасувати (скасуватися) дієприкметники: касований, скасований дієприслівники: касувавши (касувавшись), касуючи (касуючись), скасувавши (скасувавшись)

Етимологія

Від пол. kasować «анулювати», звідки також пішли рос. касси́ровать, ст. скассова́ть, білор. касава́ць чеськ. kasírovati, словац. kasírovatʼ, болг. касѝрам, сербохорв. каси́рати, словен. kasírati. — Походить від пізньолат. casso «касую, анулюю», повʼязаного з лат. cassus «порожній; даремний; недійсний», careo «я позбавлений, не маю» (‹*caseo), спорідненим з лат. castro «підрізую», санскр. शासति śásati «ріже», праслов. *kosa, *česati, укр. коса́, чеса́ти. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 6: У — Я / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 568 с. ISBN 978-966-00-0197-8.

Переклад

визнавати, оголошувати що-небудь недійсним, незаконним
Російськаru: отменя́ть (ru)

те ж саме, що ліквідувати
Російськаru: упраздня́ть (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: касувати