Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я відміня́ю відміня́в
відміня́ла
відміня́тиму  —
Ти відміня́єш відміня́в
відміня́ла
відміня́тимеш відміня́й
Він
Вона
Воно
відміня́є відміня́в
відміня́ла
відміня́ло
відміня́тиме  —
Ми відміня́єм(о) відміня́ли відміня́тимем(о) відміня́ймо
Ви відміня́єте відміня́ли відміня́йте
Вони відміня́ють відміня́ли відміня́тимуть  —
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч. відміня́ючи
Дієприсл. мин. ч. відміня́вши
Пас. дієприкм. теп. ч. відмі́нений
Безособова форма відмі́нено

від-мі-ня́-ти, од-мі-ня́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a. Відповідне дієслово доконаного виду — відміни́ти.

Префікс: від-; корінь: -мін-; суфікс: ; дієслівне закінчення: -ти.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. робити що-небудь інакшим, змінювати [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Ви знаєте — я не такої натури, щоб отак ні з доброго дива веселі речі провадити, а тепер я наче трохи натуру відмінила. Леся Українка, лист до М. І. Павлика, 17 (29) серпня 1893 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 20 томах)
  2. рідк. те ж саме, що касувати [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Не нами це [присуд кари] вигадано, не нам його й відміняти. Іван Ле, «Міжгір'я», 1953 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
Синоніми
Антоніми
  1. ?
  2. ?
Гіпероніми
  1. ?
  2. ?
Гіпоніми
  1. ?
  2. ?

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від ??

ПерекладРедагувати

Список перекладів
Список перекладів

ДжерелаРедагувати