Українська
Редагувати

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я		відміни́в	відміню́	—
Ти		відміни́в відміни́ла	відмі́ниш	відміни́
Він Вона Воно		відміни́в відміни́ла відміни́ло	відмі́нить	—
Ми		відміни́ли	відмі́ним(о)	відміні́м(о)
Ви		відміни́ли		відміні́ть
Вони		відміни́ли	відмі́нять	—
Дійсн. дієприкм. мин. ч.	відмі́нений
Дієприсл. мин. ч.	відміні́вши
Дієприкм. пас. мин. ч.
Безособова форма	відмі́нено

від-мі-ни́-ти, од-мі-ни́-ти

Префікс: від-; корінь: -мін-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

дія за сл. відміняти (в 1 знач.) ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Але сопілки й тамбурини глухий одмінюють мотив. М. Т. Рильський, «Арлезіанки», 23 червня 1957 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 20 томах)
дія за сл. відміняти (в 2 знач.) ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Всіх розпоряджень губернського правління я не маю права одмінити, але тут міг би помогти вам… Володимир Винниченко, «Таємність», 1912 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 20 томах)

Найтісніша спорідненість
іменники: відміна, відмінник, відмінюваність, відмінювання прикметники: відмінковий, відмінний дієслова: відмінювати, відміняти

Від ??

Список перекладів

Список перекладів

відмінити