вигук
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | ви́гук | ви́гуки |
| Р. | ви́гука | ви́гуків |
| Д. | ви́гуку ви́гукові |
ви́гукам |
| З. | ви́гук | ви́гуки |
| Ор. | ви́гуком | ви́гуками |
| М. | на/в ви́гуку | на/в ви́гуках |
| Кл. | ви́гуку* | ви́гуки* |
ви́-гук
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).
Префікс: ви-; корінь: -гук-.
Вимова ред.
- МФА : [ˈʋɪɦʊk] (одн.), [ˈʋɪɦʊke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- голосно викрикнуте, вигукнуте слово, фраза чи звук, який передає певне почуття ◆ немає прикладів застосування.
- лінгв. незмінна частина мови, яка служить для безпосереднього виявлення почуттів і вольових виявів ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми ред.
- крик
- —
Антоніми ред.
- —
- —
Гіпероніми ред.
- звук
- —
Гіпоніми ред.
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від гук¹ «звук; крик, гомін; грюкіт; водоспад; трубка волинки Г; шкіряна волинка, контрабас Ж», гукавщи́на «сильний крик» Я, гукоті́я «крики», гукотня́ «тс.», гуча́ло «місце в річці, де клекоче вода», гу́чка «загонич на полюванні» Ж, гучо́к «тс.; види іграшок; вид мухи, Musca vomitoria», гучли́вий, гучни́й, гука́ти «кликати, кричати», гуча́ти, гучні́ти, гучні́шати, ви́гук, ві́дгук «відзив; відголос», згук «звук», згучи́ти, пере́гу́к, по́гук; — рос. гук «глухий переривчастий звук; [волинка, кобза]», білор. гук «стукіт, гуркіт; розмова», пол. huk «глухий відголос; гул, крик», чеськ. houkati «гудіти; гукати», словац. huk «звук», болг. гукам «воркую», мак. гука «воркує», сербохорв. гу̏к «воркування», хук «галас, грюкіт», словен. gûkati «кричати»;— psl. *gukъ (*hukъ, *xukъ), gukati (*hukati, *xukati) похідне від звуконаслідувального вигуку gu (hu, xu).— Шанский ЭСРЯ I 4, 195; Фасмер I 472; Преобр. I 168; Sławski I 432—433; Brückner 173; Machek ESJČ 179; БЕР I 293; Младенов 114; Skok I 628; Bezlaj ESSJ I 186; ЭССЯ 7, 169; Bern. I 361.— Див. ще гу.— Пор. гук².
Переклад ред.
| крик | |
| |
| частина мови | |
| |