Українська
ред.

Відміна слова убгатися. Уживано після слів, що закінчуються на голосний.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

  теп. ч. мин. ч. майб. ч. наказ.
Я вбга́вся (-сь) вбга́юся (-сь)  —
Ти вбга́вся (-сь)
вбга́лася (-сь)
вбга́єшся вбга́йся (-сь)
Він
Вона
Воно
вбга́вся (-сь)
вбга́лася (-сь)
вбга́лося (-сь)
вбга́ється  —
Ми вбга́лися (-сь) вбга́єм(о)ся (-сь) вбга́ймося (-сь)
Ви вбга́лися (-сь) вбга́йтеся (-сь)
Вони вбга́лися (-сь) вбга́ються  —
Дійсн. дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. мин. ч.
Безособова форма

вбга́-ти-ся

Дієслово, доконаний вид, неперехідне, зворотне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.

Префікс: в-; корінь: -бга-; дієслівне закінчення: -ти; постфікс: -ся.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

  1. ?

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

  1. ?

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від в- + бгатися, далі від бга́ти «складати, згортати; [вити (гніздо)]; втискувати, впихати, м'яти; робити з тіста пироги, коровай», бга́йниця «жінка, що робить із тіста весільні хліби», бгал «колода для вигинання полозів» Ж, бгаля́р «майстер, що вигинає обіддя, полози», бга́льня «дві вбиті в землю колоди для вигинання санних полозів; колодка для вигинання рибальських та інших крючків Я», бга́нка «складка, зморшка», бга́нок «пакунок», бгачки́й ««гнучкий», набгом «напхом, щільно», обга́ва «бгал» Ж, убига́ти «втискувати»; — рос. бгать «гнути, м'яти», бга́ться «протискуватися», обы́га «теплий одяг, ковдра», білор. бга́ць «пхати, тиснути»; — загальноприйнятої етимології не має; вважається (Mikl. EW 82; Bern. I 366) результатом метатези основи psl. *gъb-ati «гнути»; пов'язується також (Потебня РФВ 4, 125; Ильинский РФВ 62, 253—254 , 259; Machek Slavia 23, 65; Sł.prasł. I 463) з санскр. bhujáti «гне», got «biugan, гнути», д.-в.-нім. biegen «тс.», лит. pabūgti «злякатись», які походять від праіндоєвр. *bheugh- «гнути».— Фасмер—Трубачев 1 140.— Пор. гиба́ти, гну́ти, бі́гти.

Переклад ред.

Список перекладів

Джерела ред.