бугорчатка

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	буго́рчатка	буго́рчатки
Р.	буго́рчатки	буго́рчаток
Д.	буго́рчатці	буго́рчаткам
З.	буго́рчатку	буго́рчатки
Ор.	буго́рчаткою	буго́рчатками
М.	буго́рчатці	буго́рчатках
Кл.	буго́рчатко*	буго́рчатки*

бу-го́р-ча-тка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -бугорчат-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [bʊˈɦɔrt͡ʃɐtkɐ] (одн.), [bʊˈɦɔrt͡ʃɐtke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. мед., заст. туберкульоз. ◆ В Полтавській губернії захворюваність бугорчаткою легень в 1900—1914 рр. становила в середньому 66,3 на 10 тисяч населення

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від буго́р «пагорб», буге́р Л, 6угі́р Ж «тс.», бугорчатка (заст.) «туберкульоз», бугра́стий Я, бугри́стий, бугрува́тий; — рос. білор. буго́р, бугоры́нне «нагромадження, купа», буго́рыць «будувати, зводити абияк»; — psl. *bugъrъ; — мабуть, споріднене з лат. baũgurs «горб, пагорок», buguraĩns «горбкуватий», bauga «поплавець на рибальській сітці», budzis «гуля, жовно», а також санскр. bhugriáḥ «гнутий», н.-нім. biegen «гнути», готська biugan «тс.», від праіндоєвр. *bheug(h)- «гнути»; сумнівне пов’язання з укр. бга́ти, рос. бга́ть (Ильинский РФВ 62, 258; Шанский ЗСРЯ І 2, 209) або гора́ (Mikl. EW 73), а також етимологічне виведення з чаг. bogri «кривий, зігнутий», тур. bögri «горб» (Преобр. І 50; Bern. І 97; Matzenauer LF 7, 17; Mikl. ТЕl Nachtr. II 90) або зіставлення з осет. bak' «згорблений», bok’ «тс.», н.-нім. Buckel «горб» (Абаев ИЭСОЯ І 269).— Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 15; Фасмер І 228; Горяев ЗІ; Slawski 148; ЭССЯ З, 9; Sł. prasł. І 436; Sadn.— Aitz. VWb. I 109; Rozwadowski Studia 242—243; Trautmann 28; Эндзелин ЖМНП 1910, липень 200—201; Miihl.— Endz. I 267, 345; Būga RR 1 324.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бугорчатка