бугристий

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відм.	однина (чол. р.)	однина (жін. р.)	однина (сер. р.)	множина
Н.	бугри́стий	бугри́ста	бугри́сте	бугри́сті
Р.	бугри́стого	бугри́стої	бугри́стого	бугри́стих
Д.	бугри́стому	бугри́стій	бугри́стому	бугри́стим
З.	бугри́стого (іcт.) бугри́стий (неіст.)	бугри́сту	бугри́сте	бугри́стих (іст.) бугри́сті (неіст.)
О.	бугри́стим	бугри́стою	бугри́стим	бугри́стими
М.	бугри́стім бугри́стому	бугри́стій	бугри́стім бугри́стому	бугри́стих

буг-ри́с-тий

Прикметник, відмінювання 1a.

Корінь: -бугр-; суфікс: -ист; закінчення: -ий.

Вимова

• МФА: [bʊˈɦrɪstei̯]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. те ж саме, що бугруватий. ◆ Його бугристим м’язам міг би позаздрити неодин спортсмен Руданський

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від буго́р «пагорб», буге́р Л, 6угі́р Ж «тс.», бугорчатка (заст.) «туберкульоз», бугра́стий Я, бугри́стий, бугрува́тий; — рос. білор. буго́р, бугоры́нне «нагромадження, купа», буго́рыць «будувати, зводити абияк»; — psl. *bugъrъ; — мабуть, споріднене з лат. baũgurs «горб, пагорок», buguraĩns «горбкуватий», bauga «поплавець на рибальській сітці», budzis «гуля, жовно», а також санскр. bhugriáḥ «гнутий», н.-нім. biegen «гнути», готська biugan «тс.», від праіндоєвр. *bheug(h)- «гнути»; сумнівне пов’язання з укр. бга́ти, рос. бга́ть (Ильинский РФВ 62, 258; Шанский ЗСРЯ І 2, 209) або гора́ (Mikl. EW 73), а також етимологічне виведення з чаг. bogri «кривий, зігнутий», тур. bögri «горб» (Преобр. І 50; Bern. І 97; Matzenauer LF 7, 17; Mikl. ТЕl Nachtr. II 90) або зіставлення з осет. bak' «згорблений», bok’ «тс.», н.-нім. Buckel «горб» (Абаев ИЭСОЯ І 269).— Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 15; Фасмер І 228; Горяев ЗІ; Slawski 148; ЭССЯ З, 9; Sł. prasł. І 436; Sadn.— Aitz. VWb. I 109; Rozwadowski Studia 242—243; Trautmann 28; Эндзелин ЖМНП 1910, липень 200—201; Miihl.— Endz. I 267, 345; Būga RR 1 324.

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: бугристий