бугруватий
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | бугрува́тий | бугрува́та | бугрува́те | бугрува́ті |
| Р. | бугрува́того | бугрува́тої | бугрува́того | бугрува́тих |
| Д. | бугрува́тому | бугрува́тій | бугрува́тому | бугрува́тим |
| З. | бугрува́того (іcт.) бугрува́тий (неіст.) |
бугрува́ту | бугрува́те | бугрува́тих (іст.) бугрува́ті (неіст.) |
| О. | бугрува́тим | бугрува́тою | бугрува́тим | бугрува́тими |
| М. | бугрува́тім бугрува́тому |
бугрува́тій | бугрува́тім бугрува́тому |
бугрува́тих |
буг-ру-ва́-тий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -бугр-; суфікс: -уват; закінчення: -ий.
Вимова
ред.- МФА: [bʊɦrʊˈu̯ɑtei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- рідк. покритий буграми. [≈ 1] ◆ Підрозділ мав перед собою невелику річку, а за нею бугрувате поле Іван Ле
- нерівний, з опуклостями. ◆ Обличчя його з високим бугруватим лобом виснажене й жовте В. П. Козаченко
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від буго́р «пагорб», буге́р Л, 6угі́р Ж «тс.», бугорчатка (заст.) «туберкульоз», бугра́стий Я, бугри́стий, бугрува́тий; — рос. білор. буго́р, бугоры́нне «нагромадження, купа», буго́рыць «будувати, зводити абияк»; — psl. *bugъrъ; — мабуть, споріднене з лат. baũgurs «горб, пагорок», buguraĩns «горбкуватий», bauga «поплавець на рибальській сітці», budzis «гуля, жовно», а також санскр. bhugriáḥ «гнутий», н.-нім. biegen «гнути», готська biugan «тс.», від праіндоєвр. *bheug(h)- «гнути»; сумнівне пов’язання з укр. бга́ти, рос. бга́ть (Ильинский РФВ 62, 258; Шанский ЗСРЯ І 2, 209) або гора́ (Mikl. EW 73), а також етимологічне виведення з чаг. bogri «кривий, зігнутий», тур. bögri «горб» (Преобр. І 50; Bern. І 97; Matzenauer LF 7, 17; Mikl. ТЕl Nachtr. II 90) або зіставлення з осет. bak' «згорблений», bok’ «тс.», н.-нім. Buckel «горб» (Абаев ИЭСОЯ І 269).— Болдирєв Белар. лексікал. і этым. 15; Фасмер І 228; Горяев ЗІ; Slawski 148; ЭССЯ З, 9; Sł. prasł. І 436; Sadn.— Aitz. VWb. I 109; Rozwadowski Studia 242—243; Trautmann 28; Эндзелин ЖМНП 1910, липень 200—201; Miihl.— Endz. I 267, 345; Būga RR 1 324.
Переклад
ред.| покритий буграми | |
| нерівний, з опуклостям | |