блювота

Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. блюво́та блюво́ти
Р. блюво́ти блюво́т
Д. блюво́ті блюво́там
З. блюво́ту блюво́ти
Ор. блюво́тою блюво́тами
М. блюво́ті блюво́тах
Кл. блюво́то* блюво́ти*

блю-во́-та

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -блюв-; суфікс: -от; закінчення: .

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання ◆ Шкварчало щось, і дух смаженого несло, аж на блювоту зводить А. В. Головко
  2. те, що викидається із шлунка під час блювання ◆ До горла підкотила блювота Шовкопляс

Синоніми ред.

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від блюва́ти, [блю́ти Ж], блю́нути «хлянути, раптово вилитись» Я, блюва́к «вид отруйного гриба, Agaricus emeticus Harz. (Russula) Мак», блюва́ка «той, що блює; конус псевдовулканічного виверження газів» Я, блюва́ки «блювотина», блюва́чка «блювання», блюво́та, блювоти́на, блювоти́ння, [блевати́ни Ж], блюво́тне, [блю́вне Ж. блюва́тний Я];— рос. блева́ть, білор. блева́нне, [блюва́ць, блява́ць], др. бльвати, п. ст. bluć, blwać, чеськ. blít, словац. bľuvať, в.-луж. bleć «плювати», н.-луж. bluwaś «плювати, блювати», ст. bluś «тс.», полаб. bľåvə «плює, блює», болг. б'ълвам «блюю», мак. блујавица «блювотина», сербохорв. бљу̀вати, словен. bljuváti «блювати, плювати», bljevati «тс.», стсл. бльвати; — psl. blьvati; — здебільшого вважається спорідненим з лит. bliauti «бекати, ревти», bliūti «заревти», лат. bľaût «ревти, кричати», гр. φλύω «клекочу, вивергаю рідину, течу через край», гр. φλέω «переповнююсь», лат. fluo «течу, ллюсь»; розглядається також (Трубачёв С.-луж. сб. 161 — 162; Otrębski LP 9, 18; ЭССЯ 2, 140—141) як давня фонетична паралель до плюва́ти; зіставляється з н.-луж. bluraś «виливати розбризкуючи» і лит. biauróti «гидити, загидити», biaurùs «гидкий». — Шанский ЭСРЯ 1 2, 136; Фасмер І 173; БЕР 1 98—99; Skok І 175—176; Sł. prasł. І 276—277; Sadn.—Aitz. VWb. I 172—174; Bern. I 64; Fraenkel 49; Persson Beitr. 801.


Переклад ред.

Список перекладів
Список перекладів

Джерела ред.