блювота
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | блюво́та | блюво́ти |
| Р. | блюво́ти | блюво́т |
| Д. | блюво́ті | блюво́там |
| З. | блюво́ту | блюво́ти |
| Ор. | блюво́тою | блюво́тами |
| М. | блюво́ті | блюво́тах |
| Кл. | блюво́то* | блюво́ти* |
блю-во́-та
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -блюв-; суфікс: -от; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: [blʲʊˈu̯ɔtɐ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- хворобливе явище викидання через рот із шлунка спожитого продукту харчування; блювання ◆ Шкварчало щось, і дух смаженого несло, аж на блювоту зводить А. В. Головко
- те, що викидається із шлунка під час блювання ◆ До горла підкотила блювота Шовкопляс
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від блюва́ти, [блю́ти Ж], блю́нути «хлянути, раптово вилитись» Я, блюва́к «вид отруйного гриба, Agaricus emeticus Harz. (Russula) Мак», блюва́ка «той, що блює; конус псевдовулканічного виверження газів» Я, блюва́ки «блювотина», блюва́чка «блювання», блюво́та, блювоти́на, блювоти́ння, [блевати́ни Ж], блюво́тне, [блю́вне Ж. блюва́тний Я];— рос. блева́ть, білор. блева́нне, [блюва́ць, блява́ць], др. бльвати, п. ст. bluć, blwać, чеськ. blít, словац. bľuvať, в.-луж. bleć «плювати», н.-луж. bluwaś «плювати, блювати», ст. bluś «тс.», полаб. bľåvə «плює, блює», болг. б'ълвам «блюю», мак. блујавица «блювотина», сербохорв. бљу̀вати, словен. bljuváti «блювати, плювати», bljevati «тс.», стсл. бльвати; — psl. blьvati; — здебільшого вважається спорідненим з лит. bliauti «бекати, ревти», bliūti «заревти», лат. bľaût «ревти, кричати», гр. φλύω «клекочу, вивергаю рідину, течу через край», гр. φλέω «переповнююсь», лат. fluo «течу, ллюсь»; розглядається також (Трубачёв С.-луж. сб. 161 — 162; Otrębski LP 9, 18; ЭССЯ 2, 140—141) як давня фонетична паралель до плюва́ти; зіставляється з н.-луж. bluraś «виливати розбризкуючи» і лит. biauróti «гидити, загидити», biaurùs «гидкий». — Шанский ЭСРЯ 1 2, 136; Фасмер І 173; БЕР 1 98—99; Skok І 175—176; Sł. prasł. І 276—277; Sadn.—Aitz. VWb. I 172—174; Bern. I 64; Fraenkel 49; Persson Beitr. 801.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| Список перекладів | |