блювати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | блюю | блював | блюватиму | — |
Ти | блюєш | блював блювала | блюватимеш | блюй |
Він Вона Воно |
блює | блював блювала блювало | блюватиме | — |
Ми | блюєм(о) | блювали | блюватимем(о) | блюймо |
Ви | блюєте | блювали | блюйте | |
Вони | блюють | блювали | блюватимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | ||||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | блюючи | |||
Дієприсл. мин. ч. | блювавши | |||
Пас. дієприкм. теп. ч. | бльований | |||
Безособова форма | бльовано |
блю-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -блюва-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: [blʲʊˈu̯ɑte]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- мимовільно викидати зі шлунка через рот спожитий харч. ◆ При корбі один робив звичайно три шихти, тобто 18 годин… В перших днях блювали [робітники] від завороту в голові І. Я. Франко
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
|