блистіти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	блищу́	блисті́в	блисті́тиму	—
Ти	блищи́ш	блисті́в блисті́ла	блисті́тимеш	блисти́
Він Вона Воно	блищи́ть	блисті́в блисті́ла блисті́ло	блисті́тиме	—
Ми	блищи́м (-имо́)	блисті́ли	блисті́тимем(о)	блисті́м(о)
Ви	блищите́	блисті́ли		блисті́ть
Вони	блищать	блисті́ли	блисті́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	блищачи́
Дієприсл. мин. ч.	блисті́вши
Безособова форма	—

блис-ті́-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 5b. Відповідне дієслово доконаного виду — блища́ти.

Корінь: -блис-; суфікси: -т-і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. те ж саме, що блищати 1. ◆ Веселе сонечко блистить, Проміння щедро ллє Грабовський

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
дієслова: блестіти

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: блистіти