Українська

бель-ко-ті́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -белькот-; суфікси: -і -нн; закінчення: -я.

дія за значенням белькотіти[[Категорія:Вербальні слова}}]] і звуки, утворювані цією дією. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Йому неприємно було дивитись на скривлену Спартакову щелепу і слухати, замість членоподільної людської мови, нерозбірливе белькотіння О. Т. Гончар

Найтісніша спорідненість
прізвища: Белько, Бельков іменники: белькіт, белькота́ння, белькоту́н дієслова: белькота́ти

Від ??

Список перекладів

белькотіння