багатійський
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | багаті́йський | багаті́йська | багаті́йське | багаті́йські |
| Р. | багаті́йського | багаті́йської | багаті́йського | багаті́йських |
| Д. | багаті́йському | багаті́йській | багаті́йському | багаті́йським |
| З. | багаті́йського (іcт.) багаті́йський (неіст.) |
багаті́йську | багаті́йське | багаті́йських (іст.) багаті́йські (неіст.) |
| О. | багаті́йським | багаті́йською | багаті́йським | багаті́йськими |
| М. | багаті́йськім багаті́йському |
багаті́йській | багаті́йськім багаті́йському |
багаті́йських |
ба-га-ті́йсь-кий
Прикметник, відмінювання 1a.
Корінь: -багатій-; суфікс: -ськ; закінчення: -ий.
Вимова ред.
- МФА: [bɐɦɐˈtʲii̯sʲkei̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- прикметник до багатій
- належний багатієві. ◆ Старенькі Михайлові чоботята грузнуть в масну ріллю мало не за халяви, та хлопець вперто міряє сажнем багатійську землю Цюпа
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від бага́тий, бога́тий, бога́чий «багацький» Ж, багаті́й, бага́ч, бога́ч Ж, багатиня́ «багач», богати́ня «тс.» Ж, багати́р, богати́р «багач» Ж, багатирня́, багати́рство, бага́тство, богати́рство Ж, бога́тство Ж), бага́тько Я, багачня́, бага́тьмо «велика кількість, купа, безліч» Ж, бага́то, бага́цько, бога́то Ж), багати́тися, багаті́ти, бага́тишти, бага́тшити «збагачувати», збага́чувати, збага́чувач, бага́чувальний, убога́чення «збагачення»; — рос. бога́тый, білор. бага́ты, д.-рус. богатыи, пол. н.-луж. bogaty, чеськ. словац. bohatý, в.-луж. bohaty, болг. бога́т, мак. богат, сербохорв. бо̀гат, бо̀гати, словен. bogàt, ст.-слов. богатъ; — psl. bogatъ «той, хто має великий наділ», похідне від *bogъ «доля, майно, багатство»; — санскр. bhágaḥ «маєток, щастя», пов’язане з bhájati «надавати, давати, наділяти», авар. baga-, baγa- «бог, господь», тох. А рāк, тох. В pāke «частина, доля», алб. bagëti «скотина, велика рогата худоба, тяглова худоба»; в українській мові ба- замість бо- виникло як результат асиміляції до а в наступному складі (Пор. кажа́н, кала́ч, кача́н, халя́ва та ін.); лит. bagótas, лат. bagâts «багатий» є запозиченнями з слов’янських мов; думка (Trautmann 23) про давню спорідненість цих слів із слов’янськими неприйнятна.— Коломієць УМЛШ 1967/6, 11—12; Шанский ЭСРЯ I 2, 148—149; Фасмер—Трубачев I 182; Machek ESJČ 59; ЭССЯ 2, 158; Sł. prasł. І 295—296; Bern. І 67; Mühl .— Endz. I 249; Fraenkel 29.— Пор. бог, збі́жжя, не́біж, небі́жчик, небора́к, убо́гий.
Переклад ред.
| прикметник до багатій | |
| належний багатієві | |