аб'юрація
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | аб'юра́ція | — |
| Р. | аб'юра́ції | — |
| Д. | аб'юра́ції | — |
| З. | аб'юра́цію | — |
| Ор. | аб'юра́цією | — |
| М. | аб'юра́ції | — |
| Кл. | аб'юра́ціє* | — |
а-б'ю-ра́-ці-я
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 7a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються; власна назва (топонім).
Корінь: -аб'юрац-; суфікс: -і; закінчення: -я.
Вимова ред.
- МФА: [ɐbjʊˈrɑt͡sʲijɐ]
послухати вимову:
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- прилюдне зречення віри або своїх переконань. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ?
Переклад ред.
| Список перекладів | |
| |