Дикун
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | Дику́н | Дикуни́ |
Р. | Дикуна́ | Дикуні́в |
Д. | Дикуне́ві Дикуну́ |
Дикуна́м |
З. | Дикуна́ | Дикуні́в |
Ор. | Дикуно́м | Дикуна́ми |
М. | Дикуно́ві Дикуні́ |
Дикуна́х |
Кл. | {{{3}}}е | Дикуни́ |
Ди-ку́н
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -Дик-; суфікс: -ун.
Вимова
ред.- МФА: []
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- українське прізвище. [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ —
Антоніми
- ↑ —
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ —
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від ??
Переклад
ред.Список перекладів | |
Російська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.відмінок | одн. | мн. |
---|---|---|
Н. | Дику́н | Дикуны́ |
Р. | Дикуна́ | Дикуно́в |
Д. | Дикуну́ | Дикуна́м |
З. | Дикуна́ | Дикуно́в |
О. | Дикуно́м | Дикуна́ми |
П. | ||
М. | Дикуне́ | — |
Ди-ку́н
Іменник чоловічого роду, істота, відмінювання 1b.
Корінь: -Дик-; суфікс: -ун.
Вимова
ред.- МФА: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- Дикун (аналог укр. слову). [▲ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми
ред.Мероніми
ред.Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.Найтісніша спорідненість | |