Українська

я-си́р

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -ясир-.

бранці, полонені, яких захоплювали турки й татари під час розбійницьких нападів на українські, російські та польські землі з 15 ст. до 60-х рр. 18 ст. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
полон, неволя. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: дієслова: ясирити, ясирувати

Від ??

бранці, полонені

полон, неволя

ясир