Українська

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	яси́рю	яси́рив	яси́ритиму	—
Ти	яси́риш	яси́рив яси́рила	яси́ритимеш	яси́р
Він Вона Воно	яси́рить	яси́рив яси́рила яси́рило	яси́ритимуть	—
Ми	яси́рм(о)	яси́рили	яси́ритимем(о)	яси́рмо
Ви	яси́рите	яси́рили		яси́рте
Вони	яси́рать	яси́рили	яси́ритимуть	—
Дієприкм. теп. ч.
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	яси́рачи
Дієприсл. мин. ч.	яси́ривши
Безособова форма	—

ясирити (не зазначено розбиття на склади)

Корінь: -ясир-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

істор. забирати населення в неволю. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
віддавати у неволю. ^{[≈ 2]}^{[≠ 2]}^{[▲ 2]}^{[▼ 2]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість
іменники: ясир дієслова: ясирувати

Від ??

забирати населення в неволю

віддавати у неволю

ясирити