цибуля

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	цибу́ля	цибу́лі
Р.	цибу́лі	цибу́ль
Д.	цибу́лі	цибу́лям
З.	цибу́лю	цибу́лі
Ор.	цибу́лею	цибу́лями
М.	цибу́лі	цибу́лях
Кл.	цибу́ле*	цибу́лі*

ци-бу́-ля

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -цибул-; закінчення: -я.

Вимова

• МФА : [t͡seˈbulʲɐ] (одн.), [t͡seˈbulʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. овочева городня рослина з їстівною цибулиною та їстівним трубчастим листям; рідк. головка цієї рослини; цибулина. ◆ ріпчаста цибуля ◆ Цибулю дрібно нарізати і підсмажити на маслі.
2. входить у складені назви багаторічних трав'янистих цибулинних рослин родини лілійних. ◆ немає прикладів застосування.
3. розм. те ж саме, що цибулина 3.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прізвища: Цибулько іменники: цибулина, цибулька, цибулинка прикметники: цибульний, цибулевий

Етимологія

Від ??

Переклад

овочева городня рослина з їстівною цибулиною та їстівним трубчастим листям

Івритhe: בצל (баца́ль) Іспанськаes: cebolla Італійськаit: cipolla (чiпо́лля) Їдишyi: ציבעלע (ци́беле) Англійськаen: onion Баскськаeu: tipula Болгарськаbg: лук Білоруськаbe: цыбуля Данськаda: løg Латиськаlv: sīpols Литовськаlt: svogūnas Німецькаde: Zwiebel Польськаpl: cebula Португальськаpt: cebola Російськаru: лук Словацькаsk: cibuľa Словенськаsl: čebula Французькаfr: oignon Фінськаfi: sipuli Чеськаcs: cibule Якутськаsah: луук

входить у складені назви багаторічних трав'янистих цибулинних рослин родини лілійних

цибулина

Джерела

• Словник УЛІФ: цибуля