Українська
ред.

саме 1 ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

са-ме́

Займенник.

Вимова ред.

  • МФА: одн. [sɑ̽ˈmɛ], мн. [sɑ̽ˈmʲi]

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. див. самий
    ◆ немає прикладів застосування.


Переклад ред.

Список перекладів

Джерела ред.


саме 2 ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

са́-ме
Прислівник; незмінний.

Корінь: -сам- ; закінчення:


Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. присл. у цей час, у цей момент; якраз
    ◆ Подивилась Хима, та аж серце в неї повернулось. — О, — каже, — саме зібравсь у неї дівич-вечір; я не спізнилась! Марко Вовчок, «I», 1955 р.
    ◆ Його ведуть, мов молодого князя бояре, а сусідня дівчина Оленка… саме мчала повні відра од колодязя. Пантелеймон Куліш, «Вибране», 1969 р.
    ◆ Я зустрів комісара й міністра, що саме оглядали Будинок [Армії і Флоту] і його музеї. Юрій Яновський, «II», 1958 р.
    ◆ Паськи саме снідали, сиділи за столом, як Оленка врочисто відчинила двері в хату. Костянтин Гордієнко, «II», 1959 р.
    ◆ В Обухівку Давид прийшов зарані — саме школярі сходились до школи. Андрій Головко, «II», 1957 р.
    1. незадовго перед чимсь; тільки що
      ◆ Трясеться нещасне [дівча] і від пропасниці й від плачу, бо мати саме набила. Леся Українка, «III», 1952 р.
      ◆ — Маю з Сафроном Андрійовичем погомоніти! Як, не дуже сердитий він? — Ні, веселий. Саме з ярмарку приїхав. Михайло Стельмах, «II», 1962 р.
    2. у розпалі
      ◆ Перш усіх гостей наш батько побравсь додому… а ще саме гуляння, саме танці… пішли ми додому; пішла Катря плачучи. Марко Вовчок, «I», 1955 р.
  2. присл. точно; прямо
    ◆ Заткнув [Петро] дірку дерев'яною затичкою. Цурпалок саме прийшовсь і міцно стримів у дірці. Борис Грінченко, «I», 1963 р.
    ◆ На четвертий день виїздили новобранці з села на станцію. Біля греблі, саме проти Гармашишиних воріт, спинилась валка. Андрій Головко, «II», 1957 р.
  3. част. уживається для виділення, більшої конкретизації особи чи предмета, для підсилення ознаки тощо
    ◆ Як не згадати, що саме Римський-Корсаков був учителем нашого Лисенка, а Чайковський — його другом. Максим Рильський, «IX», 1962 р.
    ◆ Особливо він приглядався до тих, що вже виздоровляли, бо йому здавалося, що саме вони, збуджені радістю життя, що повертається у всій красі, найбільше глухі та байдужі до нещасних. Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р.
    ◆ Саме цей факт мені хвилює кров. Юрій Яновський, «II», 1958 р.
    ◆ Років йому було сто чи, може, трохи й менше, але приємно чомусь думати, що саме сто, бо це було давно й красиво. Олександр Довженко, «I», 1958 р.
    ◆ — Женю, яка я щаслива... Так, саме щаслива… Олесь Гончар, «III», 1959 р.
    1. уживається для уточнення, підсилення обставин часу, місця, способу дії тощо
      ◆ Саме перед обідом шасть у хату Василь Невольник. Пантелеймон Куліш, «Вибране», 1969 р.
      ◆ Саме напровесні Настя злягла: знайшлось хлопчатко. Михайло Коцюбинський, «I», 1955 р.
      ◆ Перевал доведеться брати саме там, у непрохідних лісових хащах. Олесь Гончар, «III», 1959 р.
      ◆ — Добривечір, братику! — обіймає Варава Плачинду. — А в мене оце гості зібралися. — Може, незручно?.. — Саме зручно. У нас тільки свої. Михайло Стельмах, «I», 1962 р.
      ◆ — Я буду радий і проситиму бога, щоб сталося саме так. Юрій Смолич, «I», 1958 р.
    2. уживається для підсилення питальних займенників, сполучників, сполучних слів і т. ін.
      ◆ [К і ч у н о в:] Місяць оббивав [Мічурін] пороги!.. Місяць! Одна тільки людина вступилася. [К а р т а ш о в:] Хто саме? [К і ч у н о в:] Інспектор Марфін. Олександр Довженко, «I», 1958 р.
      ◆ Щось мусило статися незвичайне. Що саме, Остап не знав, хоч догадувався. Михайло Коцюбинський, «I», 1955 р.
      ◆ Спитав [Яшко] когось, де саме живе Прокіп Яшний. Андрій Головко, «I», 1957 р.
      ◆ Він [В. Маяковський] збагнув, що автор «Онєгіна» завжди був йому близьким і рідним. І саме тому з такою ненавистю говорив він про епігонів Пушкіна. Максим Рильський, «X», 1962 р.
      ◆ Стер [кінь] копито і шкутильгав тепер на праву передню. Може, саме через те його десь і вдалося добути Хомі та Блаженкові. Олесь Гончар, «III», 1959 р.
  4. спол. поясн. у сполуч. з а уживається перед переліком
    ◆ Весільний обряд складається з трьох частин, а саме: заручин, сватання і весілля. , «Весілля, I», 1970 р.

Синоніми ред.

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Усталені словосполучення, фразеологізми ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??


Переклад ред.

Список перекладів

Джерела ред.