Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

відм. однина множина
чол. р. сер. р. жін. р.
Н. цей це ця ці
Р. цього́ цьо́го́ ціє́ї цих
Д. цьому́ цьо́му́ цій цим
З. (іст./неіст.) цього́ (іcт.)
цей (неіст.)
{{{з (чол, неіст)}}}
це цю цих (іст.)
ці (неіст.)
{{{з (мн, неіст)}}}
О. цим цим ціє́ю ци́ми
М. цім
цьо́му
цім
цьо́му
цій цих

цей

Займенник.

ВимоваРедагувати

  • МФА: одн. [ʦɛi̯], мн. [ʦʲi]

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. вказ. вказує на особу, предмет, що перебуває поблизу кого-, чого-небудь, найближчий у просторі порівняно з іншим, більш віддаленим (протилежне той)
    ◆ Ось на ж тобі, друже, цей дукачик. Тарас Шевченко
    1. у знач. ім. вживається замість предмета, особи, тощо, яких було названо в попередньому викладі або про яких уже йшлося раніше
      ◆ немає прикладів застосування.
    2. вказує на певний період, який має місце тепер або мав у минулому чи матиме в майбутньому часі
      ◆ немає прикладів застосування.
    3. у знач. ім. уживається замість назви такого періоду
      ◆ Цими днями. За цих умов.
  2. вказує на якийсь предмет, особу, тощо, що їх вирізняють з-поміж інших
    ◆ немає прикладів застосування.
    1. у знач. ім. уживається замість предмета, особи і т. ін., що їх вирізняють з-поміж інших
      ◆ немає прикладів застосування.
    2. у сполученні зі сл. час, момент, мить, тощо вказує на одночасність якоїсь дії з іншими діями, про які йде мова
      ◆ немає прикладів застосування.
    3. вживається для вказівки на той або інший предмет, особу в ряду подібних, коли їх перелічують або зіставляють
      ◆ немає прикладів застосування.
  3. також зі сл. самий, сама, саме вказує на предмет, особу, дію, тощо, згадані в попередньому висловлюванні
    ◆ Годинник в столовій пробив другу. Голосно, різко. Ці два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1955 р.
    ◆ На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена. Так він проживав — цей сліпий дід. Юрій Яновський, «Твори в п'яти томах, т. II», 1958 р.
    ◆ Мов книга ти, моє кохання, але на книзі цій печать. // Я до останнього зітхання її не зможу прочитать. Володимир Сосюра, «Твори в трьох томах, т. II, 1958»
    ◆ — А ти що, найстарший тутечки? — скрипить чийсь голос, і в цьому скрипі чується погано прихована злоба. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томахII, 1962»
    ◆ Вона з особливою силою відчула, що ніколи ніяким ворогам не скорити її могутню Батьківщину, її волелюбний народ. І, може, саме ця натхненна віра у свій народ сповнила тоді Шуру певністю у неминучості і її особистого щастя. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.
    1. у знач. ім. цей, чол.; ця, жін.; це, сер.; мн. ці вживається для вказівки на раніше названу особу (відповідає за значенням особовому займ. З-ї ос.)
      ◆ За кілька метрів він впізнав Вакуленка, бо навіть у темряві заблищала його лобата лиса голова без пілотки. Цей був убитий наповал. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.
      ◆ Прийшов із далеких хуторів парубок, по імені Устим; цей не розпитував Оксена, хто він та звідки, а цюкнув по голові шворіньком. Григорій Тютюнник, «Вир», 1964 р.
    2. вживається як зв'язка в складеному присудку}}
      ◆ Філоксера — це така рослинна воша, як от буває на кукурудзі, огірках, кропиві. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I», 1956 р.
      ◆ Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова. Панас Мирний, «Твори в п'яти томах, т. V», 1955 р.
  4. у знач. ім. це, сер. вказує на дії, явища, обставини, події, тощо, про які говориться в попередньому чи наступному контексті
    ◆ — Так отакий мій батько був, мамо?… Чому ох ви мені давно цього не казали? Панас Мирний, «Твори», 1949 р.
    ◆ — Ось не дуже давно чула я, — знов забалакала та ж бабуся, — як чоловік дітей поморозив. Так прямо аж не віриться, щоб цього людина дійти могла. Гнат Хоткевич, «Твори в двох томах, т. I», 1966 р.
    ◆ — Ще й сердиться за порятунок, — здивувався Мірошниченко… — От і рятуй тебе, Якове, після цього. Михайло Стельмах, «Твори в п'яти томах, т. II», 1962 р.
    ◆ Він любив поспати і при найменшій нагоді не відмовляв собі в цьому. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.
    1. невідм., сер. вживається у функції неузгодженого підмета
      ◆ Катерина подивилась, // Та й зголосила: // — Це не брат мій, це мій милий. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. II», 1953 р.
    2. у сполуч. зі сл. все вказує на перелічення, виконуючи функцію узагальнюючого слова
      ◆ Краса природи, принадність жінки, чари музики і слова — все це котилось, як хвилі в далекому морі, чужі й невидимі. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. II», 1955 р.
      ◆ Через стіл навпроти Галаганихи сиділа дуже схожа на неї, але старіша, зовсім сива, рідна сестра її. Поряд з Людмилою — гарненька брюнетка. Все це Діденко охопив очима іще з порога. Андрій Головко, «Твори в двох томах, т. II», 1957 р.
  5. вживається для підкреслення емоційного ставлення до осіб, предметів, явищ, дій, тощо
    ◆ Я там писав, що незабаром вирвуся із цієї каторги і приїду до тебе в гості, але ще й досі нема нічого офіціального. Тарас Шевченко, «Повне зібрання творів у десяти томах, т. VI», 1957 р.
    ◆ Така то задума спиня мою руку, // Що людськую бачу кругом себе муку, // Недолю та сльози — і думка зрина: // Нащо тут здалась ця праця дрібна?.. Леся Українка, «Твори в п'яти томах, т. I», 1951 р.
    ◆ Остап почав турбуватися: де ділася Соломія… Адже вона знає, що йому трудно поворухнутися, що він не годен сам видобутися з цих нетрів. Михайло Коцюбинський, «Твори в трьох томах, т. I, 1955»
    ◆ — Сюди, в ці Альпи, можна лише наступати, — каже він. — Відступати звідси неможливо. Це було б цілковитою загибеллю для всіх нас. Але тому, що ми відступати не думаємо, — хрипко сміється він, — то й рвемося все далі в ці кам'яні катакомби. Олесь Гончар, «Твори в чотирьох томах, т. III», 1959 р.

СинонімиРедагувати

АнтонімиРедагувати

  1. той

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

  • іменники:
  • прикметники:
  • дієслова:
  • прислівники:

ЕтимологіяРедагувати

Від укр. оцей < укр. отсей < укр. от сей.

ПерекладРедагувати

Список перекладів

ДжерелаРедагувати