хвіртка
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | хві́ртка | хвіртки́ |
Р. | хві́ртки | хвірто́к |
Д. | хві́ртці | хвіртка́м |
З. | хві́ртку | хвіртки́ |
Ор. | хві́рткою | хвіртка́ми |
М. | хві́ртці | хвіртка́х |
Кл. | хві́ртко* | хвіртки́* |
хві́р-тка
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*с за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -хвірт-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- невеликі вхідні двері в тину або в воротах ◆ Чіпка ввійшов у двір. Галя зачинила хвіртку, защепнула й повела в свою хатину. Панас Мирний, «Хіба ревуть воли, як ясла повні», 1880 р. [СУМ-11] ◆ Перед хаткою самотньо біліють свіжі, ще з соком ворота і хвіртка, від них навколо городу має піти огорожа, але поки що замість неї чорніє лише кілька ямок для стовпів. М. П. Стельмах, «Велика рідня», 1949—1951 рр. [СУМ-11] ◆ Ми пройшли через хвіртку в залізних воротах. М. П. Трублаїні, «Глибинний шлях», 1948 р. [СУМ-11] ◆ Хвіртка у паркані розчинилась, і в подвір'я вступила трійця людей. Ю. К. Смолич, «Мир хатам, війна палацам», 1957 р. [СУМ-11] ◆ Зачувши чужинців, загавкали собаки, хтось заскрипів хвірткою, затріщав тином, виламуючи патерицю від озвірілих псів. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 рр. [СУМ-11]
- рідк. дверцята в хліві, стайні ◆ Рудик безнадійно махнув у просторінь рукою і нервово причинив хвіртку стайні. Г. М. Косинка, «Змовини», 1933 р. [СУМ-11]
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
Список перекладів | |