Українська
Редагувати

Морфосинтаксичні ознакиРедагувати

відмінок однина множина
Н. ти́н тини́
Р. ти́ну тині́в
Д. ти́нові
ти́ну
тина́м
З. ти́н тини́
Ор. ти́ном тина́ми
М. тину́ тина́х
Кл. ти́не* тини́*

тин

Іменник чоловічого роду, відмінювання 1c^.


Корінь: -тин-.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

 
Тин [3][1] біля хати

ЗначенняРедагувати

  1. огорожа, сплетена з лози, тонкого гілля [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Та вже ж наші слобожани // Тини городили; // Із-під лугу, із-під гаю // Лозу волочили. Я. І. Щоголів, «Тини», 1877 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Ось і хата. Мелькнули голубі віконниці, недавно загороджений тин, на якому ще не просохло ліщинове листячко. Г. М. Тютюнник, «Вир», 1960—1962 рр. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Темніли круто заплетені високі тини. Семен Журахович, «Звичайні турботи», 1960 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  2. огорожа з очерету тощо [≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2] ◆ Вся Колонтаївка рябіла й чорніла серед степу чорними покрівлями хат, жовтіла очеретяними тинами. І. С. Нечуй-Левицький, «Микола Джеря», 1876 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) ◆ Сонце весело осміхалось до яро-зелених акацій, жовтих комишових тинів, прибитої росою дороги. М. М. Коцюбинський, «Для загального добра», 1895 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)
  3. огорожа з жердин, покладених горизонтально й закріплених між стовпцями [≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3] ◆ Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів, а над нами нависали стелею віти густих волоських горіхів. Ігор Муратов, «Буковинська повість», 1951 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах) * образно ◆ О, забув я про тин той спижевий, // Що між нами границею став, // І тебе я, мій цвіте рожевий, // Як лиш міг, як умів, покохав! І. Я. Франко, «Я забув», 10 литопада 1883 р. (цитата з онлайн-версії «Словника української мови» в 11 томах)

Синоніми

Антоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?
  2. ?
  3. ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

Найтісніша спорідненість

ЕтимологіяРедагувати

Від праслов'янської форми *tynъ, від котрої також виникли д.-рус. ты́нъ «огорожа, паркан, стіна», укр. тин, рос. тын, білор. тын, пол. tyn, чеськ. týn, словац. týnie, полаб. (vå)tåi̯n, сербохорв. ти̏н «перегородка, внутрішня стінка», словен. tín «дощата перегородка», ст.-слов. ты́нъ «перегородка». — Запозичення з германських мов; д.-ісл. tún «садиба, двір, сад», дав.-англ. tún «огорожа», д.-н.-нім. tún «огорожа», д.-в.-нім. zūn «огорожа», н.-нім. Zaun «огорожа, паркан» споріднені з ірл. -dunum «фортеця»; висловлюється також думка (Мартынов Сл.-герм. взаимод. 145–153) про запозичення германських відповідників з праслов'янської мови, в якій праслов. *tynъ було пов'язане з *tyti «густо рости» і первісно означало «густі зарості». Етимологічний словник української мови: У 7 т. / Редкол. О. С. Мельничук (голов. ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1983. — ISBN 966-00-0816-3. Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. ISBN 966-00-0785-X.

ПерекладРедагувати

Список перекладів

ДжерелаРедагувати