Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

відмінок однина множина
Н. рушни́к рушники́
Р. рушника́ рушникі́в
Д. рушнико́ві
рушнику́
рушника́м
З. рушни́к рушники́
Ор. рушнико́м рушника́ми
М. рушнику́ рушника́х
Кл. рушнику рушни́ки́

руш-ни́к

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -руш-; суфікс: -ник.

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

 
right.
 
right.

ЗначенняРедагувати

  1. довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. ‖ матеріал для такого витирання ◆ паперовий рушник ‖ приспосіблення для витирання обсушення рук ◆ електрорушник, електричний рушник
  2. шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін.

СинонімиРедагувати

  1. втиральник, втиральничок, набожник, полотенечко, полотенце, рушничок, утиральник, утиральничок фразеол. синоніми весільний рушник; вишиваний рушник; вінчальний рушник; рушник на покуті (над образами). Народні обряди з рушниками: брати рушники (сватати); вернутися з рушниками (т.с.); вишивати рушники (збирати придане); готувати рушники (т.с.); перев'язувати (пов'язувати) рушником; подавати рушники; посилати за рушниками; присилати людей за рушниками; рушники дбати (придане); ставати на рушники; ставати на рушнику; ставати на рушничку.

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

  1. обрядовий рушник, «утеравник» (рушник для витирання рук»), «підперізник», «образóвий» («божий рушник», «божник», «покутний рушник») - рушник, яким прикрашаються ікони в хаті, «сповивач», «вінчальний», «батьківський» (яким перевʼязують вінчальних батьків), «про смерть» тощо.

ХолонімиРедагувати

ХолонімиРедагувати

МеронімиРедагувати

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізмиРедагувати

КолокаціїРедагувати

Прислів'я та приказкиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

рушник, ручни́к — рос. рушни́к, ручни́к, біл. ручні́к, рушні́к, пол. ręcznik, чес., слов. ručník, болг. ръчени́к, макед. рачник, схорв. ручник, ручи́ник, — похідне утворення від рука́ (первісно шматок таканини призначався головним чином для витирання рук). Шаблон:ЕСУМ

ПерекладРедагувати

ДжерелаРедагувати

У Вікіпедії є стаття