Відкрити головне меню

Редагувати

Морфологічні та синтаксичні властивостіРедагувати

Іменник.

Корінь: --

ВимоваРедагувати

Семантичні властивостіРедагувати

ЗначенняРедагувати

  1. Довгастий шматок тканини (бавовняної, лляної, полотняної і т. ін.) для витирання обличчя, тіла, посуду тощо. || матеріал для такого витирання ◆ паперовий рушник || приспосіблення для витирання обсушення рук ◆ електрорушник, електричний рушник

Сталевий (стальний) рушник — довгий лист сталі для піднімання затонулих суден.

  1. Шматок декоративної тканини з вишиваним або тканим орнаментом; традиційно використовується для оздоблення житла, в українських народних обрядах і т. ін.

СинонімиРедагувати

  1. втиральник, втиральничок, набожник, полотенечко, полотенце, рушничок, утиральник, утиральничок фразеол. синоніми весільний рушник; вишиваний рушник; вінчальний рушник; рушник на покуті (над образами). Народні обряди з рушниками: брати рушники (сватати); вернутися з рушниками (т.с.); вишивати рушники (збирати придане); готувати рушники (т.с.); перев'язувати (пов'язувати) рушником; подавати рушники; посилати за рушниками; присилати людей за рушниками; рушники дбати (придане); ставати на рушники; ставати на рушнику; ставати на рушничку.

АнтонімиРедагувати

ГіперонімиРедагувати

ГіпонімиРедагувати

Усталені словосполучення, фразеологізмиРедагувати

Споріднені словаРедагувати

ЕтимологіяРедагувати

рушник, ручни́к — рос. рушни́к, ручни́к, біл. ручні́к, рушні́к, пол. ręcznik, чес., слов. ručník, болг. ръчени́к, макед. рачник, схорв. ручник, ручи́ник, — похідне утворення від рука́ (первісно шматок таканини призначався головним чином для витирання рук). Шаблон:ЕСУМ

ПерекладРедагувати

ДжерелаРедагувати

У Вікіпедії є стаття