приголосний
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| відм. | однина | множина | ||
|---|---|---|---|---|
| чол. р. | сер. р. | жін. р. | ||
| Н. | при́голосний | при́голосне | при́голосна | при́голосні |
| Р. | при́голосного | при́голосного | при́голосної | при́голосних |
| Д. | при́голосному | при́голосному | при́голосній | при́голосним |
| З. (іст./неіст.) | при́голосного при́голосний |
при́голосне | при́голосну | при́голосних при́голосні |
| О. | при́голосним | при́голосним | при́голосною | при́голосними |
| М. | при́голосному при́голоснім |
при́голосному при́голоснім |
при́голосній | при́голосних |
при́-го-лос-ний·й
Прикметник, прикметникове відмінювання 1a.
Префікс: при-; корінь: -голос-; суфікс: -н- ; закінчення: -ий
Вимова
ред.- МФА: [ˈprɪɦɔ̝lɔ̝snɪi̯]
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- лінгв. який утворюється внаслідок проходження струменя повітря через перепону в якомусь місці мовного апарату (про звуки мови). ◆ Приголосний звук. // у знач. ім. приголосний, -ного, чол. Звук, основою якого є шум, що виникає внаслідок проходження видихуваного струменя повітря через певну перепону, утворювану в якому-небудь місці мовного апарату. ◆ Середньоязикові приголосні. ◆ Носові приголосні.
Усталені словосполучення, фразеологізми
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Похідне утворення від голос, див.
Переклад
ред.| Список перекладів | |