претендентка
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | претенде́нтка | претенде́нтки |
| Р. | претенде́нтки | претенде́нток |
| Д. | претенде́нтці | претенде́нткам |
| З. | претенде́нтку | претенде́нток |
| Ор. | претенде́нткою | претенде́нтками |
| М. | на/у претенде́нтці | на/у претенде́нтках |
| Кл. | претенде́нтко | претенде́нтки |
пре-тен-де́н-тка
Іменник, істота, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -претендент-; суфікс: -к; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА : [pretenˈdɛntkɐ] (одн.), [pretenˈdɛntke] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- та, хто претендує на що-небудь, хто має підстави одержати щось, заволодіти чимсь.
- юридична або фізична особа, яка подала заявку на участь у конкурсі. ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від прете́нзія, прете́нсія Куз, претенде́нт, претензі́йний, претенсі́йний Куз, претендува́ти, претенту́вати «претендувати» Мед; — рос. прете́нзия, білор. прэтэ́нзія, пол. pretensja, чеськ. pretense, словац. pretenzia, в.-луж. pretensija, болг. претенция, мак. претензија, сербохорв. прете̏нзијa, словен. pretenzíja; — через польське посередництво запозичено із середньолатинської мови; lam. praetēnsiō «претензія» зводиться до лат. praetendo «витягую, тримаю перед собою; наводжу як аргумент, виправдовуюся», утвореного за допомогою префікса лат. prae- «перед-» від лат. tendo «тягну», пов'язаного з teneo «тримаю, досягаю» і спорідненого з санскр. tanṓti «тягне, натягує», гр. τείνω «тягну», psl. teneto «тенето», укр. тенето. — СІС2 678; Фасмер III 361; Черных II 66; Kopaliński 782; Ноłub— Lyer 393; Walde—Hofm. II 662—664. — Див. ще преа́мбула, тене́то.
Переклад ред.
| Список перекладів | |