порошливість
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | порошли́вість | — |
| Р. | порошли́вості | — |
| Д. | порошли́вості | — |
| З. | порошли́вість | — |
| Ор. | порошли́вістю | — |
| М. | порошли́вості | — |
| Кл. | порошли́восте* | — |
по-рош-ли́-вість
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 8*a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.
Корінь: -порош-; суфікси: -лив-ість.
Вимова ред.
- МФА : [pɔrɔˈʃlɪu̯ʲisʲtʲ] (одн.), [] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- здатність порошити, утворювати порох ◆ порошливість при молотьбі
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від порошити, далі від прах «порох, пил; щось нецінне, минуще; тіло померлої людини», прахом у виразі іти прахом «пропадати, гинути», прахове́нький «поношений, благенький» Нед, на́пра́х «цілком, до решти, ущент» Ж, ВеБ; — р. білор. прах «прах», д.-рус. прахъ «тс.»; — запозичення зі старослов'янської мови; ст.-слов. прахъ «тс.»; порох», як і чеськ., словац. ргáh «пил; порох; рештки, попіл», болг. прах, мак. прав, сербохорв. пра̏х, словен. ргáh «тс.», відповідає укр. порох. — Фасмер III 355, Булаховський Вибр. пр. III 438. Див. ще по́рох.
Переклад ред.
| Список перекладів | |