поконати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | покона́в | покона́ю | — | |
| Ти | покона́в покона́ла | покона́єш | покона́й | |
| Він Вона Воно |
покона́в покона́ла покона́ло | покона́є | — | |
| Ми | покона́ли | покона́єм(о) | покона́ймо | |
| Ви | покона́ли | покона́йте | ||
| Вони | покона́ли | покона́ють | — | |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | покона́ний | |||
| Дієприсл. мин. ч. | ||||
| Безособова форма | покона́но | |||
по-ко-на́-ти
Дієслово, доконаний вид, неперехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Префікс: по-; корінь: -кон-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова
ред.- МФА: [pɔkɔˈnɑte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості
ред.Значення
ред.- ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми
- ↑ ?
Антоніми
- ↑ ?
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.- поконати правом — законнымъ образомъ оказать чью-ибо вину или неправоту в тяжбѣ
Колокації
ред.Прислів'я та приказки
ред.Споріднені слова
ред.| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія
ред.Від по- та конати, далі від кона́ти «умирати; мучитися», кана́ти «гинути», ко́нати «мірятися, переставляти руки па палиці, поки чиясь рука не виявиться зверху (на кінці)» Я, виконати «здійснити, закінчити, (вимерти)», викона́вець, викона́вчий, докона́ти «довести до важкого стану, замучити; здійснити, зробити; домогтися, досягти; виконати», докона́тися «переконатися; випробувати», доко́наний, перекона́ти «довести, змусити погодитися; (переконатися)», перекона́тися, перекона́ння, переко́нливий, покона́ти «повмирати; перемогти», розкон «останній подих» Мед, скона́ти, скін «мерть; кінець; мета», скон «смерть», укона́тися «томитися»;— рос. конать, капать «кінчати, знищувати; мучити», кона́ть «вершити, робити; умирати», кона́ться «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одною що-небудь робити», докона́ть «окопати», білор. кана́ць «умирати; наближатися до кінця», конова́ць «визначати», пол. konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати», чеськ. konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати», словац. konať «виконувати, робити», в.-луж. коnsć «виконувати; кінчати», нижньолужицька, сербохорв. dokònati «закінчити», si. konati «тс.»;— psl. konati «кінчати, виконувати; умирати», похідне від konъ «кінець»;— пов'язання з д.-грец. κονἐω, ἐγκονἐω «поспішаю», διακονἐω «служу; роблю послуги» (Maehek ESJČ 272) позбавлене підстав — Фасмер II 307—308; Sławski 11 106; Brückner 252; Holub— Lyer 253; Schusler-Sewc 608-609; ЭССЯ І0. I8l—182. — Див. ще кін.— Пор. досконалий, кінець.
Переклад
ред.| Список перекладів | |