конати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
---|---|---|---|---|
Я | кона́ю | кона́в кона́ла | кона́тиму | — |
Ти | кона́єш | кона́в кона́ла | кона́тимеш | кона́й |
Він Вона Воно |
кона́є | кона́в кона́ла кона́ло | кона́тиме | — |
Ми | кона́єм(о) | кона́ли | кона́тимем(о) | кона́ймо |
Ви | кона́єте | кона́ли | кона́йте | |
Вони | кона́ють | кона́ли | кона́тимуть | — |
Дієприкм. теп. ч. | ||||
Дієприкм. мин. ч. | ||||
Дієприсл. теп. ч. | кона́ючи | |||
Дієприсл. мин. ч. | кона́вши | |||
Пас. дієприкм. теп. ч. | — | |||
Безособова форма | — |
ко-на́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -кона-; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [kɔˈnɑte]
- прослухати вимову?, файл
- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- бути в передсмертній агонії; умирати. [≈ 1][≠ 1][▲ 1] ◆ Вже десять тухольців було ранених; вони конали від страшної гадючої отрути І. Я. Франко, «VI, 1951, 128» ◆ Дехто з людей упав коло гармат і хрипів, конаючи Юрій Яновський, «I, 1958, 166»
- * Образно. [≠ 2] ◆ Сиділи ми при згаслому багатті усі гуртом…, дивилися, як вогники блакитні тремтіли і конали Леся Українка, «I, 1951, 293»
- те ж саме, що мучитися [≈ 3][≠ 3] ◆ Бачив він [Т. Шевченко]…, як його рідні брати та сестри конали на панщині, в неволі… Панас Мирний, «V, 1955, 312» ◆ Душно конать у знесиллі… Дайте повітря на мить! Раз до цілющої хвилі 3 ліжка мене підніміть! Павло Грабовський, «I, 1959, 53» ◆ Вода в ручаях і криницях висихала, навіть звірі в лісах конали від спраги Оксана Іваненко, «Великі очі, 1956, 111»
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від кона́ти «умирати; мучитися», кана́ти «гинути», ко́нати «мірятися, переставляти руки па палиці, поки чиясь рука не виявиться зверху (на кінці)» Я, виконати «здійснити, закінчити, (вимерти)», викона́вець, викона́вчий, докона́ти «довести до важкого стану, замучити; здійснити, зробити; домогтися, досягти; виконати», докона́тися «переконатися; випробувати», доко́наний, перекона́ти «довести, змусити погодитися; (переконатися)», перекона́тися, перекона́ння, переко́нливий, покона́ти «повмирати; перемогти», розкон «останній подих» Мед, скона́ти, скін «мерть; кінець; мета», скон «смерть», укона́тися «томитися»;— рос. конать, капать «кінчати, знищувати; мучити», кона́ть «вершити, робити; умирати», кона́ться «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одною що-небудь робити», докона́ть «окопати», білор. кана́ць «умирати; наближатися до кінця», конова́ць «визначати», пол. konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати», чеськ. konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати», словац. konať «виконувати, робити», в.-луж. коnsć «виконувати; кінчати», нижньолужицька, сербохорв. dokònati «закінчити», si. konati «тс.»;— psl. konati «кінчати, виконувати; умирати», похідне від konъ «кінець»;— пов'язання з д.-грец. κονἐω, ἐγκονἐω «поспішаю», διακονἐω «служу; роблю послуги» (Maehek ESJČ 272) позбавлене підстав — Фасмер II 307—308; Sławski 11 106; Brückner 252; Holub— Lyer 253; Schusler-Sewc 608-609; ЭССЯ І0. I8l—182. — Див. ще кін.— Пор. досконалий, кінець.
Переклад ред.
Список перекладів | |
Список перекладів | |