позаторішній
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відм. | однина (чол. р.) | однина (жін. р.) | однина (сер. р.) | множина |
|---|---|---|---|---|
| Н. | поза́торішній | поза́торішня | поза́торішнє | поза́торішні |
| Р. | поза́торішнього | поза́торішньої | поза́торішнього | поза́торішніх |
| Д. | поза́торішньому | поза́торішній | поза́торішньому | поза́торішнім |
| З. | поза́торішнього поза́торішній |
поза́торішню | поза́торішнє | поза́торішніх поза́торішні |
| О. | поза́торішнім | поза́торішньою | поза́торішнім | поза́торішніми |
| М. | поза́торішнім поза́торішньому |
поза́торішній | поза́торішнім поза́торішньому |
поза́торішніх |
по-за́-то-рі-шній
Прикметник, відмінювання 2a.
Префікси: по-за-; корінь: -то-; корінь: -ріш-; суфікс: -н; закінчення: -ій.
Вимова ред.
- МФА: [pɔˈzɑtɔriʃnʲii̯]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- який був, стався, відбувся і т. ін. позаторік ◆ Буйні трави і запашні квіти ховали сліди позаторішніх боїв. Я. Д. Качура, «Іван Богун», 1940 р.
- який безпосередньо передував минулому (про рік, пору року і т. ін.) ◆ І треба ж, на біду, позаторішню весну // Його [Мірошника] лихий поніс чогось за Десну. Є. П. Гребінка, «Мірошник», 1834 р.
- який залишився, зберігся з позаминулого року ◆ [Писар:] А свячена вода єсть у вас? [Завада:] Аякже! А для бджіл держу ще позаторішню. М. Л. Кропивницький, «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», 1870—1871 р. ◆ Літак приземлився просто в полі біля величезної скирти позаторішньої соломи. Сава Голованівський, «Тополя на тому березі», 1965 р.
- той самий, що й позаторік, позаминулого року й раніше [≈ 4] ◆ На нім [базарі] було кілька рундуків із красним крамом та позаторішньою сухою таранею. Олесь Досвітній, «Нас було троє», 1928 р.
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |