відміна

(Перенаправлено з одміна)

Українська
ред.

Морфологічні та синтаксичні властивості ред.

відмінок однина множина
Н. відмі́на відмі́ни
Р. відмі́ни відмі́н
Д. відмі́ні відмі́нам
З. відмі́ну відмі́ни
Ор. відмі́ною відмі́нами
М. відмі́ні відмі́нах
Кл. відмі́но* відмі́ни*

від-мі́-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); після слів, що закінчуються на приголосний, можливе вживання відмін одміна.

Префікс: від-; корінь: -мін-; закінчення: .

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін. ◆ Ще говорив ігумен, але то вже були тільки відміни того самого. Павло Загребельний, «Диво», 1968 р. ◆ Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи. , «Овочівництво закритого і відкритого ґрунту», 1957 р.
  2. риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого ◆ Визнаючи наявність спільних рис вищої нервової діяльності у людини і тварин, І. П. Павлов у той же час указував і на відміни в них. , «Вісник АН УРСР», № 9, 1949 р. ◆ Подібності, так само як і відміни, допомагають краще відчути, як художній твір відбиває велику правду життя. , «Радянське літературознавство», № 9, 1965 р.
  3. зміна, переміна чого-небудь ◆ Для одміни ми їздили в море ловити рибу. Михайло Коцюбинський, «Сон», 1911 р. ◆ Восени кожен день — якась відміна: // То зів'яла стеблина, то зелений пожовк… Максим Рильський, «Восени прилітають невідомі птиці…», 1940 р. ◆ Весна принесла чималі одміни в її серце. Михайло Стельмах, «Велика рідня», 1951 р.
  4. рідк. те ж саме, що скасування ◆ То правда, одміна данини — велика всім полегкість, а проте не поміч. Дмитро Міщенко, «Синьоока Тивер», 1983 р.
  5. грам. група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень ◆ Відміна — група імен, що мають спільні особливості відмінювання, пов'язані з характером основи. , «Словник лінгвістичних термінів», 1957 р.
  6. діал. виродок ◆ Де ті відміни [брати] могли подітися? — муркотів сам до себе Стефко. Іван Франко, «Яндруси», 1905 р.

Синоніми ред.

  1. різновидність, варіант

Антоніми ред.

Гіпероніми ред.

  1. риса
  2. зміна, переміна
  3. людина, нелюд

Гіпоніми ред.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від укр. міна.

Переклад ред.

інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.
риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого
зміна, переміна чого-небудь
скасування
група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень
виродок

Джерела ред.

  1. Грінченко, Б. Словарь української мови.
  2. «Словник української мови» в 11-ти томах, К.: Наукова думка