Українська

Морфологічні та синтаксичні властивості

відмінок	однина	множина
Н.	відмі́на	відмі́ни
Р.	відмі́ни	відмі́н
Д.	відмі́ні	відмі́нам
З.	відмі́ну	відмі́ни
Ор.	відмі́ною	відмі́нами
М.	відмі́ні	відмі́нах
Кл.	відмі́но*	відмі́ни*

від-мі́-на

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка); після слів, що закінчуються на приголосний, можливе вживання відмін одміна.

Префікс: від-; корінь: -мін-; закінчення: -а.

Вимова

МФА : [ʋʲiˈdʲmʲinɐ] (одн.), [ʋʲiˈdʲmʲine] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}

Семантичні властивості

Значення

інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін. ◆ Ще говорив ігумен, але то вже були тільки відміни того самого. Павло Загребельний, «Диво», 1968 р. ◆ Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи. , «Овочівництво закритого і відкритого ґрунту», 1957 р.
риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого ◆ Визнаючи наявність спільних рис вищої нервової діяльності у людини і тварин, І. П. Павлов у той же час указував і на відміни в них. , «Вісник АН УРСР», № 9, 1949 р. ◆ Подібності, так само як і відміни, допомагають краще відчути, як художній твір відбиває велику правду життя. , «Радянське літературознавство», № 9, 1965 р.
зміна, переміна чого-небудь ◆ Для одміни ми їздили в море ловити рибу. Михайло Коцюбинський, «Сон», 1911 р. ◆ Восени кожен день — якась відміна: // То зів'яла стеблина, то зелений пожовк… Максим Рильський, «Восени прилітають невідомі птиці…», 1940 р. ◆ Весна принесла чималі одміни в її серце. Михайло Стельмах, «Велика рідня», 1951 р.
рідк. те ж саме, що скасування ◆ То правда, одміна данини — велика всім полегкість, а проте не поміч. Дмитро Міщенко, «Синьоока Тивер», 1983 р.
грам. група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень ◆ Відміна — група імен, що мають спільні особливості відмінювання, пов'язані з характером основи. , «Словник лінгвістичних термінів», 1957 р.
діал. виродок ◆ Де ті відміни [брати] могли подітися? — муркотів сам до себе Стефко. Іван Франко, «Яндруси», 1905 р.

Синоніми

різновидність, варіант
—
—
—
—
—

Антоніми

—
—
—
—
—
—

Гіпероніми

Гіпоніми

—
—
—
—
—
—

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: міна прикметники: відмінний дієслова: міняти, відміняти

Етимологія

Від укр. міна.

Переклад

інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.
Польська_pl: odmiana ^(pl) жін., gatunek ^(pl) чол.

риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого
Російська_ru: отличие ^(ru) сер.

зміна, переміна чого-небудь
Англійська_en: change ^(en), changing ^(en)

скасування
Англійська_en: cancel ^(en), abolition ^(en)

група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень
Англійська_en: declension ^(en)

виродок
Англійська_en: bastard ^(en)

Джерела

Грінченко, Б. Словарь української мови.
«Словник української мови» в 11-ти томах, К.: Наукова думка