обніжжя

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	обні́жжя	—
Р.	обні́жжя	—
Д.	обні́жжю	—
З.	обні́жжя	—
Ор.	обні́жжям	—
М.	обні́жжі обні́жжю	—
Кл.	обні́жжя*	—

об-ні́ж-жя

Іменник, неістота (тип відмінювання 6a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Префікс: об-; корінь: -ніж-; суфікс: -ж; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [oˈbnʲiʒʲːɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. те ж саме, що обніж; квітковий пилок, що його бджоли на задніх ніжках переносять у вулик для виготовлення перги. ◆ На вузькій смужці мурави, що, ніби зелений хідник, бігла вздовж муру, бриніли працьовиті бджоли, нарікаючи, що залетіли туди, бо обніжжя не було з чого збирати. Богдан Лепкий Мотря ◆ Вже травичка стирчала з землі одтеплої; вже бджола за обніжжю летіла гудучи. Вовчок
2. місце у самої основи чого-небудь високого (гори, пам'ятника і т.п.). ◆ До її тріснутої підошви тим часом підступала підземна вода, що прийшла з-попід новоутвореного урвища. Краплина за краплиною всотувалася у гірське обніжжя, знаходячи у старому камені дрібнесенькі жилки і капіляри. Київ: літературно-художній та громадсько-політичний журнал Спілки письменників України та Київської письменницької організації. № 1-6, 1996 рік ◆ Вздовж північного обніжжя Карпат лягло широкою смугою підгір'я т. зв. Підкарпаття. Мирон Дольницький Географія України ◆ Їх обніжжя і узбіччя вкриті буйними лісами, над якими пишаються верховинські пасовиська-полонини. Мирон Дольницький Географія України ◆ У гірських лісах спостерігаємо вертикальну смуговість: гірські обніжжя вкриті листяними чи мішаними лісами, вище яких виступають шпилькові ліси. Едвард Жарський Природа України: підручник для шкіл українознавства ◆ Вона з'являється потім біля обніжжя гір у джерелах, але, пройшовши довгий шлях під землею, набуває неприємного гірко-солонуватого смаку. Микола Миколайович Щербак На зміїних стежках

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від нога́, ні́жка, ніжа́та «ніжки» О, ніжча́та «тс.» Ж, [нозя́] (дит.) «нога, ніжка», ногави́ці «суконні штани; [нижні штани Ж; панчохи МСБГ]», ганави́ці «шкіряні штани» Я, ногави́ця «холоша», ногавичиня́та «штанці» Пр. XI діал. н., нога́вки́ «полотняні штани Г; верхні штани Ж», нага́вки «суконні штани», ноженє́ (зб.) «пальці ноги» Ж, ножи́сько, ніжни́й «ножний» Ж, ножани́й «ножний, який стосується ніг, який знаходиться на ногах», [ножени́й, ножіни́й] «тс.», [ножкови́й] (у сполученні [ножкове пущення] «пущення перед масницею, коли їдять холодець із свинячих ніг»), ножни́й, ніжкува́ти «збиратися і топтати ногами землю» (про овець) Ж, відно́га «відгалуження (гори, стовбура, дороги)», за́ніжка «задня нога тварини» Ж, збезно́жити, збезно́жіти, о́бніж «квітковий пилок, який бджоли на задніх ніжках переносять у вулик для виготовлення перги: [підні́жжя Ж]», обні́жжя, обні́жка «обніж» Ж, обні́жки «вовна низької якості, яку настригають з ніг, морди та хвоста вівці», обни́жки «вовна гіршої якості» Лекс-Пол, обні́жок «поперечка між ніжками стола, стільця», обно́га «гірський відріг, підніжжя гори» Ж, о́бнож «обніж» Ник, підні́жжя, підно́же «підні́жжя» Нед, підні́жка, підні́жок, підножа́й «педаль» Куз, підно́жі «підніжки в ткацькому верстаті» Ник, підно́жиний «підніжний» Пі, по́ніж «частина колиски» О, поножаї́ «підніжки в ткацькому верстаті» Ник, поно́жі́ «тс.» Г, Нед, Л, попідні́ж «під ноги» Нед, розні́жка, [су́ніж) (у сполученнях [с. лячи, с. спати] «лягти, спати так, що двоє і більше лежачих торкаються ногами») Нед; — рос. болг. нога́, білор. нага́, д.-рус. нога, пол. н.-луж. в.-луж. noga, чеськ. словац. в.-луж. noha, полаб. nügǎ, мак. нога, сербохорв. но̀га, словен. nôga, ст.-слов. нога; — psl. noga «нога»; — споріднене з лит. nagà «копито», nagas «ніготь; кіготь», лат. nagas «обидві руки; руки й ноги», nags «ніготь; кіготь», nage «ступня (ноги)», дінд. áṅghriḥ, amhriḥ «тс.», nakháḥ «ніготь; кіготь», перс. nāχun «тс.», д.-грец. ὄνυξ «ніготь; кіготь; копито», лат. unguis «тс.», д.-ірл. ingen «ніготь; кіготь», дкімр. eguin, кімр. корн. ewin, брет. iwin «тс.», двн. днн. nagal «ніготь», н.-нім. Nagel, зх.-фриз. neil, дав.-англ. nægl, nægel «тс.», англ. nail «ніготь; кіготь», д.-ісл. nagl «ніготь», готська ganagljan «прибивати цвяхами»; праіндоєвр. onogh-, n̥gh-, ongh- «ніготь, кіготь». — Rudn. II 861; Фасмер III 78—79; Черных І 575; Преобр. І 609—610; ЭСБМ 7, 181; Brückner 365; Holub—Кор. 246; Schuster-Šewc 1018; Oleš I 661—663; Младенов 359; Skok II 522—523; Bezlaj ESSJ II 226; Критенко Вступ 542; Fraenkel 478—479; Trautmann 192; MQhl.—Endz. II 686—687; Bezzenberger BB 16, 257; Meillet Études 208; Uhlenbeck 4, 141; Mayrhofer I 22, II 124; Frisk II 398—399; Walde—Hofm. II 818—819; Pedersen Kelt. Gr. I 107, 186; Kluge—Mitzka 501; Klein 1026; Pokorny 780. — Пор. ніготь.

Переклад

Список перекладів

Список перекладів
Російськаru: подножие (ru) сер.

Джерела

• Словник УЛІФ: обніжжя
• Український лінгвістичний портал