наритник

Див. також Наритник.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	нари́тник	нари́тники
Р.	нари́тника	нари́тників
Д.	нари́тнику нари́тникові	нари́тникам
З.	нари́тник	нари́тники
Ор.	нари́тником	нари́тниками
М.	на/в нари́тнику	на/в нари́тниках
Кл.	нари́тнику*	нари́тники*

на-ри́т-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -наритник-.

Вимова

• МФА : [nɐˈrɪtnek] (одн.), [nɐˈrɪtneke] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Пара коней з наритниками

Значення

1. частина кінської збруї, що утримує хомут або шорку від сповзання на шию, наприклад, під час спуску з гори. ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Мероніми

1. ободовий ремінь (колова́), спинний ремінь, поперечний ремінь, відкісний ремень, мочковий ремень

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: breeching (en) Німецькаde: Hintergeschirr (de) Російськаru: шлея (ru) жін. Французькаfr: croupière (fr) жін.

Джерела

• Словник УЛІФ: наритник