Див. також Наритник.

Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. нари́тник нари́тники
Р. нари́тника нари́тників
Д. нари́тнику
нари́тникові
нари́тникам
З. нари́тник нари́тники
Ор. нари́тником нари́тниками
М. на/в нари́тнику на/в нари́тниках
Кл. нари́тнику* нари́тники*

на-ри́т-ник

Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -наритник-.

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

 
Пара коней з наритниками

Значення ред.

  1. частина кінської збруї, що утримує хомут або шорку від сповзання на шию, наприклад, під час спуску з гори. [≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Синоніми

Антоніми

  1. ?

Гіпероніми

Гіпоніми

  1. ?

Холоніми ред.

Мероніми ред.

  1. ободовий ремінь (колова́), спинний ремінь, поперечний ремінь, відкісний ремень, мочковий ремень

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.

Колокації ред.

Прислів'я та приказки ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від ??

Переклад ред.

Список перекладів

Джерела ред.

У Вікіпедії є стаття