Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки
ред.
відмінок
|
однина
|
множина
|
Н.
|
кри́вда
|
кри́вди
|
Р.
|
кри́вди
|
кри́вд
|
Д.
|
кри́вді
|
кри́вдам
|
З.
|
кри́вду
|
кри́вди
|
Ор.
|
кри́вдою
|
кри́вдами
|
М.
|
кри́вді
|
кри́вдах
|
Кл.
|
кри́вдо*
|
кри́вди*
|
кри́-вда
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -кривд-; закінчення: -а.
Семантичні властивості
ред.
Значення
ред.
- несправедливий учинок щодо кого-, чого-небудь, несправедливе ставлення до когось, чогось ◆ Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда. Михайло Коцюбинський, «Іван Франко», 1907 р. ◆ Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив [суддя] перед нею голову. Наталія Кобринська, «Судія», 1884 р. ◆ [Сильвестр:] Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш, // Які судити ти ще молодий. Іван Кочерга, «Ярослав Мудрий», 1944 р.
- образа, ураза ◆ Не стільки гірка кривда, як злість налила її очі сльозами. Іван Нечуй-Левицький, «Хмари», 1874 р. ◆ Не мав [Іван] до Палагни жалю, навіть кривди не чув у серці, хоч бився за неї з Юром. Михайло Коцюбинський, «Тіні забутих предків», 1912 р. ◆ Олена розплакалася […]. То не були сльози гіркого жалю чи невигоєної кривди. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1955 р.
- те ж саме, що шкода ◆ Думаю, що йому не буде кривди, якщо партія дасть йому більшу плату за той час роботи при редакції. Леся Українка, «Помилка», 1929 р. ◆ Вона […] без кривди домашнього комфорту могла ще більші робити пожертвуваня. Наталія Кобринська, «Ядзя і Катруся», 1890 р. ◆ Яка їм із того кривда, вони не могли сказати. Лесь Мартович, «Ось-поси моє!», 1903 р.
- нар.-поет. те ж саме, що неправда ◆ Що мусим робити? // Нема правди, не виросла; // Кривда повиває… Тарас Шевченко, «Гайдамаки», 1841 р. ◆ Земле, моя всеплодющая мати, […] дай […] // Ясність думкам — в серце кривди влучать. Іван Франко, «Земле, моя всеплодющая мати…», 1880 р. ◆ Ми ростемо у височінь і вшир, // І правда наша кривду поборола… Максим Рильський, «Чернігівські сонети», 2 квітня 1937 р. ◆ — Не вчись, дочко, брехать! Кривдою світ пройдеш, та назад не вернешся. Грицько Григоренко, «Хівря язиката»
Синоніми
ред.
- несправедливість
- образа, ураза
- шкода
- неправда
Антоніми
ред.
- правда, справедливість
- —
- —
- правда
Гіпероніми
ред.
- —
- —
- —
- —
Гіпоніми
ред.
- —
- —
- —
- —
Усталені словосполучення, фразеологізми
ред.
Споріднені слова
ред.
Етимологія
ред.
Від праслов'янської форми *krivьda, від котрої також виникли ст.-слов. кривьда «зло, підлість, несправедливість», д.-рус. кривьда «кривда, брехня, несправедливість», рос.-церк.-слов. кри́вда «зло, підлість, несправедливість», рос. кри́вда, укр. кри́вда, білор. кры́ўда «кривда; обида», пол. krzywda «збиток, несправедливість», чеськ. křivda «несправедливість», словац. krivda «несправедливість», в.-луж. křiwda «несправедливість, неприємність; проступок», н.-луж. kśiwda «несправедливість; образа», болг. кри́вда «несправедливість, неправда, вина», мак. кри́вда «несправедливість, неправда, вина», сербохорв. кри̑вда «несправедливість, (стар.) вина», словен. krīvda «несправедливість, вина». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
ред.
Див. також
ред.