Див. також Кривда.

Українська
ред.

Морфосинтаксичні ознаки ред.

відмінок однина множина
Н. кри́вда кри́вди
Р. кри́вди кри́вд
Д. кри́вді кри́вдам
З. кри́вду кри́вди
Ор. кри́вдою кри́вдами
М. кри́вді кри́вдах
Кл. кри́вдо* кри́вди*

кри́-вда

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -кривд-; закінчення: .

Вимова ред.

Семантичні властивості ред.

Значення ред.

  1. несправедливий учинок щодо кого-, чого-небудь, несправедливе ставлення до когось, чогось ◆ Його [І. Франка] інтересують соціальні й економічні сторони того [сільського] життя, гніт, страждання і всяка кривда. Михайло Коцюбинський, «Іван Франко», 1907 р. ◆ Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив [суддя] перед нею голову. Наталія Кобринська, «Судія», 1884 р. ◆ [Сильвестр:] Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш, // Які судити ти ще молодий. Іван Кочерга, «Ярослав Мудрий», 1944 р.
  2. образа, ураза ◆ Не стільки гірка кривда, як злість налила її очі сльозами. Іван Нечуй-Левицький, «Хмари», 1874 р. ◆ Не мав [Іван] до Палагни жалю, навіть кривди не чув у серці, хоч бився за неї з Юром. Михайло Коцюбинський, «Тіні забутих предків», 1912 р. ◆ Олена розплакалася […]. То не були сльози гіркого жалю чи невигоєної кривди. Ірина Вільде, «Сестри Річинські», 1955 р.
  3. те ж саме, що шкода ◆ Думаю, що йому не буде кривди, якщо партія дасть йому більшу плату за той час роботи при редакції. Леся Українка, «Помилка», 1929 р. ◆ Вона […] без кривди домашнього комфорту могла ще більші робити пожертвуваня. Наталія Кобринська, «Ядзя і Катруся», 1890 р. ◆ Яка їм із того кривда, вони не могли сказати. Лесь Мартович, «Ось-поси моє!», 1903 р.
  4. нар.-поет. те ж саме, що неправда ◆ Що мусим робити? // Нема правди, не виросла; // Кривда повиває… Тарас Шевченко, «Гайдамаки», 1841 р. ◆ Земле, моя всеплодющая мати, […] дай […] // Ясність думкам — в серце кривди влучать. Іван Франко, «Земле, моя всеплодющая мати…», 1880 р. ◆ Ми ростемо у височінь і вшир, // І правда наша кривду поборола… Максим Рильський, «Чернігівські сонети», 2 квітня 1937 р. ◆ — Не вчись, дочко, брехать! Кривдою світ пройдеш, та назад не вернешся. Грицько Григоренко, «Хівря язиката»

Синоніми ред.

  1. несправедливість
  2. образа, ураза
  3. шкода
  4. неправда

Антоніми ред.

  1. правда, справедливість
  2. правда

Гіпероніми ред.

Гіпоніми ред.

Усталені словосполучення, фразеологізми ред.

Споріднені слова ред.

Найтісніша спорідненість

Етимологія ред.

Від праслов'янської форми *krivьda, від котрої також виникли ст.-слов. кривьда «зло, підлість, несправедливість», д.-рус. кривьда «кривда, брехня, несправедливість», рос.-церк.-слов. кри́вда «зло, підлість, несправедливість», рос. кри́вда, укр. кри́вда, білор. кры́ўда «кривда; обида», пол. krzywda «збиток, несправедливість», чеськ. křivda «несправедливість», словац. krivda «несправедливість», в.-луж. křiwda «несправедливість, неприємність; проступок», н.-луж. kśiwda «несправедливість; образа», болг. кри́вда «несправедливість, неправда, вина», мак. кри́вда «несправедливість, неправда, вина», сербохорв. кри̑вда «несправедливість, (стар.) вина», словен. krīvda «несправедливість, вина». (Використані матеріали словника М. Фасмера.)

Переклад ред.

несправедливий учинок
образа, ураза
шкода
неправда

Див. також ред.

Джерела ред.

У Вікіпедії є стаття