Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
зубець
|
зубці́
|
| Р.
|
зубця́
|
зубці́в
|
| Д.
|
зубце́ві
зубцю́
|
зубця́м
|
| З.
|
зубець
|
зубці́
|
| Ор.
|
зубце́м
|
зубця́ми
|
| М.
|
зубці́, зубцю́
|
зубця́х
|
| Кл.
|
зубцю́*
|
зубці́*
|
зу-бе́ць
Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2b за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -зуб-; суфікс: -ець.
Семантичні властивості
ред.
Значення
ред.
- спец. гострий виступ на чому-небудь; частина знаряддя, інструмента, деталі механізму і т. ін. у формі гострого виступу; зуб (у 2 знач.) ◆ Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сипляться. І. Нечуй-Левицький
- архіт. надбудовані на фортечній стіні, башті і т. ін. стовпчики на рівній віддалі один від одного ◆ Високий зубчастий мур оперізує їх [вежі] рудим кам'яним поясом, і кожен зубець нагадує хвіст велетенської рибини. З. Тулуб
- гострі верхівки гір, вершини дерев у лісі і т. ін., що вирізняються ламаною лінією ◆ Сплять ще велетні-гори під чорним буком, а по сірих зубцях Бабугана повзуть, мов дим густий, білії хмари. М. Коцюбинський
- елемент орнаменту ◆ Утворений червоною ниткою зигзаг надає зубцям рельєфності й декоративності. Українська народна художня вишивка
- етн. страва… ◆ На території Середньої Наддніпрянщини, Полтавщини, Слобожанщини найпопулярніші борошняні та круп’яні страви. Це різноманітні млинці з начинкою і без неї, каші, вареники, коржі, лемішки, галушки, пиріжки. Давніші — кваша, сластьони, стовпці, путря, зубці, саламаха. Пригадаймо ці страви, як їх знав класик української літератури Іван Котляревський: І ласощі все тілько їли,// Сластьони, коржики, стовпці, // Варенички пшеничні, білі Урядовий кур’єр, 23.02.2012, №36 (4680)
Синоніми
ред.
- зуб
- —
- —
- —
- —
Антоніми
ред.
- —
- —
- —
- —
- —
Гіпероніми
ред.
- —
- —
- —
- —
- страва
Гіпоніми
ред.
- —
- —
- —
- —
- —
Холоніми
ред.
Мероніми
ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Колокації
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Споріднені слова
ред.
Етимологія
ред.
Від праслов'янської форми, від котрої також виникли др. зубъ, стсл. зѫбъ (давньогр. ὀδούς), рос. , укр. зуб, болг. зъб(ъ́т), схв. зу̑б (род. в. зу̑ба), слн. zȏb, чес. , слц. zub, пол. ząb (род. zębu), вл. , нл. zub. Споріднене з лит. žаm̃bаs «гострий предмет, грань балки, лезо», латис. zùobs «зуб», лит. žam̃bis «соха»; з другим вокалізмом: žem̃bti, žembiù «кроїти, різати», ав. zǝmbayađvǝm «подрібнюєте», дінд. jámbhas «зуб, паща», мн. «щелепа», гр. γόμφος «кілочок, цвях», γομφίος «ікло», алб. dhąmр, dhëmp «зуб», двн. kamb «гребінь», тох. A kаm «зуб», тох. B keme. Порівн. зубатий, схв. зу̀бат, схв. zobàt, zubatý «зубатий, зубчастий», пол. zębaty, лит. žambúotas «з гострими краями», гр. γομφωτός «з кілочками»; іє. *ǵom-bhos «виступ, те, що виросло» — від *ǵen- «народжуватися».
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.
- (Використані матеріали словника М. Фасмера.)
Переклад
ред.
прослухати вимову?, файл