закінчити
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | закі́нчю | закі́нчив | {{{3}}}у | — |
| Ти | закі́нчиш | закі́нчив закі́нчила | закі́нчиш | закі́нч |
| Він Вона Воно |
закі́нчить | закі́нчив закі́нчила закі́нчило | закі́нчить | — |
| Ми | закі́нчим (закі́нчимо) | закі́нчили | закі́нчим(о) | закі́нчм(о) |
| Ви | закі́нчите | закі́нчили | закі́нчте | |
| Вони | закі́нчять | закі́нчили | закі́нчять | — |
| Дійсн. дієприкм. мин. ч. | [[{{{3}}}ений]] | |||
| Дієприсл. мин. ч. | ||||
| Дієприкм. пас. мин. ч. | закі́нчивши | |||
| Безособова форма | — | |||
закінчити (не зазначено розбиття на склади)
Дієслово, доконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4a. Відповідне дієслово недоконаного виду — закінчувати.
Префікс: за-; корінь: -кінч-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [za'kint͡ʃɪtɪ]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- довести що небудь до кінця, до завершення; кінчити. [≈ 1][≠ 1] ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
- ↑ ?
Гіпоніми
- ↑ ?
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| Список перекладів | |