дружба
Українська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дру́жба | дру́жби |
| Р. | дру́жби | дру́жб |
| Д. | дру́жбі | дру́жбам |
| З. | дру́жбу | дру́жби |
| Ор. | дру́жбою | дру́жбами |
| М. | дру́жбі | дру́жбах |
| Кл. | дру́жбо* | дру́жби* |
дру́ж-ба
Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -друж-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- ж. Стосунки, відносини, в основі яких лежить взаємна прихильність, довір'я, відданість, товариська солідарність, духовна близькість, спільність інтересів тощо. ◆ Ми все в Латинові уста Внесем,… докажем, Що з Турном дружба єсть пуста. Іван Котляревський ◆ — Нехай наша дружба з великою Руссю буде тісна й нерозривна довіку!. Яків Качура ◆ Морально-політична єдність радянського суспільства, дружба народів СРСР, радянський патріотизм стали рушійними силами в нашій країні. Радянська Україна
- ч.заст.діал. Товариш молодого, який бере участь у весільному обряді. ◆ То було весілля в жандармів і в одного з них «Эф» [Фідлер] був за дружбу. Михайло Коцюбинський ◆ У суботу рано Марія з дружками, а я з дружбами, з Іваном та ще з одним хлопцем, обійшли і своїх, і вижинівських, запросили на весілля. Ігор Муратов
- Особа, яка тримає вінець над головою молодого чи молодої в час вінчання й перебуває при них під час весільного обряду. ◆ Я бачив її.., а коло неї його, ..гарного мужчину, з чорною.. бородою, що був її дружбою. Ольга Кобилянська
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені словосполучення, фразеологізми ред.
Споріднені слова ред.
- зменш.-пестливі форми:
- іменники: дружка, друг, задруга
- прикметники: дружній, дружніший
- дієслова: дружити, дружнішати
- прислівники: дружніше
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від др. дружьба, далі псл. *družьba, що виникло зі сполуки псл. *družiti із наростком псл. *-ьba.
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
Російська
ред.
Морфологічні та синтаксичні властивості ред.
| відмінок | одн. | мн. |
|---|---|---|
| Н. | дру́жба | дру́жбы |
| Р. | дру́жбы | дру́жб |
| Д. | дру́жбе | дру́жбам |
| З. | дру́жбу | дру́жбы |
| О. | дру́жбой дру́жбою |
дру́жбами |
| П. | дру́жбе | дру́жбах |
дру́ж-ба
Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -друж-; суфікс: -б; закінчення: -а.
Вимова ред.
- МФА: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- дружба (аналог укр. слову). ◆ немає прикладів застосування.
Синоніми ред.
Антоніми ред.
Гіпероніми ред.
Гіпоніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Прислів’я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Джерела ред.
- Этимологический словарь славянских языков / АН СССР. Институт русского языка им. В.В. Виноградова РАН; Редкол. О. Н. Трубачёв (главный ред.) и др. — : Наука , 1977. Выпуск 4: *čaběniti — *děl'a / Ред.: В. А. Меркулова, Ж. Ж. Варбот, Л. А. Гиндин, Л. В. Куркина, И. П. Петлева, Т. В. Горячёва, В. Михайлович, — 1977. — 235 с.
- Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1985. Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.