домувати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	дому́ю	домува́в	домува́тиму	—
Ти	дому́єш	домува́в домува́ла	домува́тимеш	дому́й
Він Вона Воно	дому́є	домува́в домува́ла домува́ло	домува́тиме	—
Ми	дому́єм(о)	домува́ли	домува́тимем(о)	дому́ймо
Ви	дому́єте	домува́ли		дому́йте
Вони	дому́ють	домува́ли	домува́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	дому́ючи
Дієприсл. мин. ч.	домува́вши
Безособова форма	домова́но

домувати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -дом-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [domuˈwɑtɪ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. бути вдома ◆ Наша пані домує, вечеряти готує.
2. сидіти вдома ◆ Годі вам, панове-молодці, домувати! Ідіте зо мною на Черкень-долину гуляти!
3. мати домівку ◆ Де Ви домуєте?

Синоніми

1. бути вдома
2. сидіти вдома
3. мешкати галиц., проживати рус., жити

Антоніми

1. гуляти
2. гуляти, бурлакувати
3. бурлакувати

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: домуватоньки ін. іменники: дім, домівка, домівник, домівниця, домовик, домовина, домодержавець прикметники: домовий прислівники: удома

Етимологія

Від ??

Переклад

бути вдома

сидіти вдома

мати домівку

Джерела

• Словник УЛІФ: домувати

1. Грінченко Б. «Словарь української мови».