бурлакувати
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| теп. ч. | мин. ч. | майб. ч. | наказ. | |
|---|---|---|---|---|
| Я | бурлаку́ю | бурлакува́в | бурлакува́тиму | — |
| Ти | бурлаку́єш | бурлакува́в бурлакува́ла | бурлакува́тимеш | бурлаку́й |
| Він Вона Воно |
бурлаку́є | бурлакува́в бурлакува́ла бурлакува́ло | бурлакува́тиме | — |
| Ми | бурлаку́єм(о) | бурлакува́ли | бурлакува́тимем(о) | бурлаку́ймо |
| Ви | бурлаку́єте | бурлакува́ли | бурлаку́йте | |
| Вони | бурлаку́ють | бурлакува́ли | бурлакува́тимуть | — |
| Дієприкм. теп. ч. | ||||
| Дієприкм. мин. ч. | ||||
| Дієприсл. теп. ч. | бурлаку́ючи | |||
| Дієприсл. мин. ч. | бурлакува́вши | |||
| Пас. дієприкм. теп. ч. | бурлако́ваний | |||
| Безособова форма | бурлако́вано | |||
бур-ла-ку-ва́-ти
Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 1a.
Корінь: -бурлак-; суфікс: -ува; дієслівне закінчення: -ти.
Вимова ред.
- МФА: [bʊrlɐkʊˈu̯ɑte]
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- недок. заст. не мати постійної роботи і постійного місця проживання; бути бурлакою (у 1 знач.) ◆ Йому [Миколі] так огидло бурлакувать, так забажалось осістись і оселитись на одному місці І. С. Нечуй-Левицький
- бути одиноким, несімейним ◆ — Ти б одружився, сину! …Другі твоїх літ дітками любуються, а ти все бурлакуєш! Панас Мирний
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
Етимологія ред.
Від ??
Переклад ред.
| не мати постійної роботи і постійного місця проживання; бути бурлакою | |
| бути одиноким, несімейним | |