диявол
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
Н. | дия́вол | дия́воли |
Р. | дия́вола | дия́волів |
Д. | дия́волу дия́волові |
дия́волам |
З. | дия́вола | дия́волів |
Ор. | дия́волом | дия́волами |
М. | дия́волу дия́волі |
дия́волах |
Кл. | дия́воле | дия́воли |
Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: --.
Вимова ред.
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- уявна надприродна страшна істота, символ зла; злий дух [≈ 1] ◆ Я не розумію, де все поділося? Що, тут, диявол якийсь був?
- дуже жорстока, безжалісна і підступна особа [≈ 2] ◆ Це не люди, а дияволи, щоб таке чинити з людьми.
- Синоніми
- Антоніми
- Гіпероніми
- Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
Найтісніша спорідненість | |
|
Етимологія ред.
Від д.-рус. диꙗволъ, від д.-грец. διάβολος «диявол».
Переклад ред.
уявна надприродна страшна істота, символ зла; злий дух | |
дуже жорстока, безжалісна і підступна особа | |