Українська

дзві-ни́-ця

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 5a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дзвін-; суфікс: -иц; закінчення: -я.

Дзвіниця

відкрита споруда, що стоїть окремо, прибудована до храму або надбудована над храмом чи його західною частиною, або стінка з прорізами, призначеними для підвішування дзвонів. ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Немає прикладів слововжитку (див. рекомендації).

Найтісніша спорідненість

Від ??

Список перекладів
Польська_pl: dzwonnica ^(pl) жін.

дзвіниця