дзвін
Українська
ред.
Морфосинтаксичні ознаки ред.
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | дзві́н | дзво́ни |
| Р. | дзво́ну | дзво́нів |
| Д. | дзво́ну, дзво́нові |
дзво́нам |
| З. | дзві́н | дзво́ни |
| Ор. | дзво́ном | дзво́нами |
| М. | дзво́ну*, дзво́нові |
дзво́нах |
| Кл. | дзво́ну* | дзво́ни* |
дзві́н
Іменник, неістота, чоловічий рід, II відміна (тип відмінювання 1*a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -дзвін-.
Вимова ред.
- МФА : [ˈd͡zʋˈin] (одн.), [ˈd͡zwɔne] (мн.)
прослухати вимову?, файл- УФ: []
Семантичні властивості ред.
Значення ред.
- ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі або бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішений ударник (серце). ◆ На дзвіниці вдарили в дзвін, і тонкий… гук задрижав і розлився по селі на всі долини Нечуй-Левицький, II, 1956, 267 ◆ Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін Юрій Смолич, II, 1958, 31
- Образно. ◆ — А хіба це ваш дім? — простодушно спитав Михайлик, рукою широко обвівши й степ, і неозорі далі, і синій дзвін небес Олександр Ільченко, Козацькому роду…, 1958, 47
- У порівняннях. ◆ Мов дзвони, загули кайдани На неофітах Тарас Шевченко, II, 1953, 275 }
Синоніми
Антоніми
Гіпероніми
Гіпоніми
Холоніми ред.
Мероніми ред.
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми ред.
- дзвін у вухах
- вечірній дзвін
- як дзвін ◆ Дуже міцний, надійний. Вже один корівник стоїть такий! Як дзвін! Ми коли вимурували його, то спершу випробували на міць О. Гончар
Колокації ред.
Прислів'я та приказки ред.
Споріднені слова ред.
| Найтісніша спорідненість | |
| |
Етимологія ред.
Від староцерк.-слов. ка́мпанъ — від грец. καμπάνα < лат. campana), заст. колокі́л (прасл. *kolkolъ), укр. дзвін
Переклад ред.
| Список перекладів | |
Джерела ред.
- https://eduknigi.com/sounds.php?word=дзвін
- Дзвін // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.