Морфосинтаксичні ознаки
ред.
| відмінок
|
однина
|
множина
|
| Н.
|
гробови́ще
|
гробови́ща
|
| Р.
|
гробови́ща
|
гробови́щ
|
| Д.
|
гробови́щу
|
гробови́щам
|
| З.
|
гробови́ще
|
гробови́ща
|
| Ор.
|
гробови́щем
|
гробови́щами
|
| М.
|
гробови́щі
|
гробови́щах
|
| Кл.
|
гробови́ще*
|
гробови́ща*
|
гро-бо-ви́-ще
Іменник, неістота, середній рід (тип відмінювання 4a за класифікацією А. А. Залізняка).
Корінь: -гроб-; суфікси: -ов-ищ; закінчення: -е.
Семантичні властивості
ред.
- яма, в яку кладуть померлого. ◆ Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила, Та трупом, трупом начиняла Т. Г. Шевченко, « II, 1953, 150»
- те ж саме, що гробниця. ◆ Двадцять найкращих літ життя провів [Степан Калинович] у оцій темній канцелярії, подібній до великого родинного гробовища І. Я. Франко, « VI, 1951, 327» ◆ Кістяк скіф'янки частково зберігся на первісному місці, де в широкому дерев'яному гробовищі знаходились половина грудної клітки та кістки ніг Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 170
- те ж саме, що кладовище. ◆ Вночі… встав, пішов на гробовище, одрив тещу, вийняв з труни Українські народні казки, легенди…, 1957, 275 ◆ Тишею, спокоєм гробовища повіяло від цього тихого кутка Тулуб, «Людолови, I, 1957, 129»
- —
- гробниця
- кладовище
- —
- —
- —
- яма
- споруда, могила
- —
- —
- мавзолей, саркофаг, рака, крипта
- —
- —
- —
- —
- —
- —
- —
Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми
ред.
Прислів'я та приказки
ред.
Від Шаблон:етимологія:гребти
| яма, в яку кладуть померлого
|
|
|
|
прослухати вимову?, файл